Повернутися до новин

Міста-побратими

Канів (Україна) і Сонома (США) – поріднені міста, між якими встановлено постійні дружні зв’язки для взаємного ознайомлення громад із життям, історією та культурою, для зміцнення співпраці та дружби між народами, а також для обміну досвідом. Як свідчать документи, ще у 836 році найпершими у Європі поріднилися німецьке місто Падерборні французьке Ле-Ман. У 1913 році на Міжнародному конгресі мистецтво будівництва міст та організації громадської діяльності в Генті (Бельгія) було засновано Міжнародний союз міст (Union Internationale des Villes, UIV). Створення UIV та постійного офісу для комунікації ознаменувало народження міжнародного муніципального руху. У 1957 році представники міст-побратимів створили Всесвітню федерацію поріднених міст (ВФПМ), яка через кілька років ініціювала відзначення Міжнародного дня поріднених міст.

Як свідчить статистика, станом на 1 липня 2013 року підписано 895 угод про побратимські відносини українських міст із містами 60 іноземних країн. Найбільша кількість партнерств –з містами Польщі – 199, Німеччини – 45, Болгарії – 40, США – 58 тощо.

Канів є побратимом кількох міст у світі, серед яких Фірзен (Німеччина), Ламберсар (Франція), Члухів, Хелмно (Польща) та Виру (Естонія). Вибір міст є не випадковим. Їх поєднують спільні економічні, культурні, мистецькі цінності тощо.

Особливо цікавою є історія обрання Канева, як міста-побратима жителями Сономи (США) за допомогою штучного інтелекту. Неподалік Сономи похований американський письменник, громадський діяч Джек Лондон– широко відомий у багатьох країнах світу автор пригодницьких оповідань і романів. Поблизу  Канева на Тарасові Горі поховано видатного українського поета Тараса Шевченка. Джека Лондона і Тараса Шевченка поєднує шлях літератури і письменництва. Між життям митців можна провести багато паралелей: обидва, фактично, були позбавлені дитинства; талант обох розкрився у молоді роки; їх письменницька діяльність була передвісником нових літературних процесів; обидва отримали світове визнання; обидва поховані біля мальовничих місць. Саме ця обставина і визначила обрання штучним інтелектом Канева у міста-побратими Сономи.

Тому, у 1987 році було підписано Договір про поріднення двох міст, створено громадську організацію «Канів – Сонома». Передбачалися різні напрямки співпраці, в тому числі й міжмузейні зв’язки. Була встановлена традиція відзначення дня поріднених міст. Для цього американською стороною було розроблено програму популяризації творчості Тараса Шевченка та української культури у США, а українською, відповідно, щодо популяризації Джека Лондона та американських цінностей в Україні. Муніципалітет міста-партнера прийняв рішення про встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку в Сономі і звернувся до Канівської міської влади з пропозицією закласти парк імені Джека Лондона з пам’ятником письменника на його території.

У ті роки співпраця між містами була плідною: велися перемовини та відбувався обмін досвідом у багатьох галузях, які цікавили мешканців міст-партнерів. Тісно підтримувалися міжмузейні зв’язки з містом Глен Еллен, де розташовано меморіальний музей-садибу Джека Лондона. У 1988 році задля вивчення організації музейної діяльності у Соному було запрошено заступника директора музею-заповідника Тараса Шевченка Зінаїду Тарахан-Березу. 1991 року генеральний директор Шевченківського національного заповідника Ігор Ліховий стажувався у Каліфорнії, де познайомився з Рассом Кінгманом – дослідником життя і творчості Джека Лондона та автором ілюстрованої біографії письменника. Завдяки йому та дочки Джека Лондона – Бес, Шевченківський національний заповідник отримав унікальні меморіальні речі, що належали письменнику та його дружині Чарміан: порцелянові тарілки зі столового сервізу, подарованого родині письменником Робертом Луїсом Стівенсоном; дерев’яний гачок для вилову акул; черепаховий гребінь, намисто аборигенів з острова Самоа та трав’яні покривала, виготовлені письменником власноруч. Того ж року громадська організація «Канів – Сонома» отримала комп’ютер, за допомогою якого вперше було здійснено онлайн-зв’язок між нашими двома континентами.

Цьогоріч виповнюється 147 років з дня народження Джека Лондона та 36 років з часу підписання Угоди про поріднення міст Канева і Сономи. З нагоди цих важливих для нашого міста дат, науковцями Шевченківського національного заповідника було ухвалено рішення на міжнародному рівні пошанувати пам’ять двох світових письменників Тараса Шевченка і Джека Лондона та презентувати літературно-мистецьку виставку «Жага до життя» із колекції заповідника. Організаторами та кураторами заходу виступили науковці сектору експозиційно-виставкової роботи відділу наукових досліджень – Сергій Леонтьєв та Тетяна Чулкова, за підтримки адміністрації заповідника – в. о. генерального директора Валентини Коваленко та її заступника з наукової роботи Світлани Брижицької. Особлива подяка за допомогу в реалізації міжнародного проекту президенту та співзасновнику «Асоціації Дружби» у м. Каневі, нині викладачу Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Анатолію Леонтьєву, який залучив до участі у проекті американських друзів із Сономи.

Під час зустрічі мер Сономи Сандра Лоу та представники Канівської міської ради Тетяна Жівотова і Микола Москалець познайомилися й обмінялися вітаннями. З подякою за багаторічну співпрацю до учасників проекту долучився директор садиби-музею Джека Лондона у місті ГленЕллен– Метт Лефферт. Він наголосив, що музей високо цінує та зберігає портрет Джека Лондона, подарований Зінаїдою Тарахан-Березою у 1988 році.

Про багаторічну співпрацю розповіли активістки Асоціації міст-побратимів Кеті Бейлі та Стефані Файн, які залучили 120 тисяч доларів пожертв для Канівської громади. Особливо трепетною стала онлайн-зустріч із громадською діячкою, багатолітнім другом Канева Тарні Балдінжер. Вона з перших днів агресивного вторгнення російської армії на територію суверенної України розгорнула масштабну волонтерську діяльність у США, залучивши майже 13 тисяч доларів на допомогу українським захисникам.

Минулого року президент «Асоціації Дружби» міста Канева Анатолій Леонтьєв відвідав американське місто-побратим Соному, меморіальну садибу та місце поховання письменника Джека Лондона, з якого привіз камінь. Під час свого виступу він урочисто передав привезену реліквію до музею Тараса Шевченка у Каневі.

Також до виступів долучилися завідувач інформаційно-бібліотечного відділу Ірина Вакула, старший науковий співробітник Тетяна Мітіна, голова Комітету поріднених міст «Канів-Сонома» – Наталія Луковець та спеціаліст відділу культури Канівської міської ради Костянтин Андрієнко. Допомогу  у проведенні заходу надавали: синхронний переклад – Тетяна Мітіна, фото та відеозйомка – Юрій Кардаш, технічне забезпечення – Олексій Шевченко та Олександр Скорик.

Міжнародний літературно-мистецький проект «Жага до життя» означив нові шляхи розвитку майбутньої співпраці між двома містами-побратимами Каневом і Сономою та активізував культурно-просвітницькі зв’язки між українським та американським народами.

 

Тетяна Чулкова, Сергій Леонтьєв

сектор експозиційно-виставкової роботи

відділу наукових досліджень

Шевченківського національного заповідника

Поділитися статтею

Більше новин

НЕЧУЙ на ПОЗВАХ з московщиною…

30 Листопада, 2023

Шевченківський національний заповідник тісно пов'язаний з іменами провідних діячів культури та мистецтва. Це як і відвідання місця поховання Тараса Шевченка самими діячами, так і вшанування їхньої пам'яті на Тарасовій горі. Нещодавно з нагоди 185-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького, українського письменника, етнографа, фольклориста, педагога, чия творчість займає визначне місце в історії української реалістичної літератури, ми стали співорганізаторами  науково-практичного семінару «НЕЧУЙ на ПОЗВАХ з московщиною», де говорили про «іншого, майже невідомого нам» Нечуя: Нечуя як свідомого борця за національне визволення України, борця проти великоросійського (московського) імперського режиму, про його аналітичні розсліди щодо «Непотрібності великоруської літератури для України», «Українства на літературних позвах із московщиною». Натхненником заходу, як зрештою і ряду інших світоглядно- просвітницьких, став Микола Томенко зі своїм баченням "начасного" Нечуя. Дружньо підтримали семінар друзі заповідника, доктори наук: ректор Черкаського державного технологічного університету Олег Григор та проректор, очільник обласної спілки краєзнавців Валентин Лазуренко - говорили щиро про Нечуя і Черкащину. В онлайн - режимі доєднався і відомий літературознавець, очільник обласного осередку спілки письменників України Володимир Поліщук - теж акцентував на антиімперському дискурсі Нечуя. Знаний багатьом літературознавець Сергій Гальченко вів мову про культ письменника в родині. Цікаву інформацію про Степанецькі біографічні корені твору «Причепа» говорила учителька Світлана Заїка, а Костянтин Андрієнко поглибив дослідження генеалогії Левицьких... Наша колега Валентина Авраменко розповіла про враження письменника після відвідин Тарасової могили, описаних у його подорожньому нарисі «Шевченкова могила»... Потужно зазвучало слово Кайдашихи голосом талановитої народної артистки України Наталії Сумської. Одностайно резюмували, що необхідно лобіювати питання повного видання творів письменника, включення до навчальних програм старшокласників і студентства вивчення трактатів Нечуя-Левицького, де проблема українізації України як ніколи актуальна в контексті боротьби проти «обрусенія». «Як ви можете змосковщити цілий край, якщо ви себе не можете обрусить», - так вигукнув риторично письменник до владних органів російських партій в одній зі статей. А чи знали ви, що Нечуя в умовах посиленої русифікації за царських указів московити називали "завзятим небезпечним хохломаном"? Кланяємося  Збройним силам України за можливість нагадувати, ким береглася і виборювалася Україна…

Читати далі

Черкаському осередку Національної спілки художників України – 45

10 Жовтня, 2023

Сьогодні українські митці відзначають своє професійне свято – День художника. Шевченківський національний заповідник пишається багатолітньою творчою співпрацею з Черкаським відділенням Національної спілки художників України, яка цього року відзначає 45-річницю з часу її створення.Черкаські митці є частими гостями Тарасової Гори. Саме тут, на схилах канівських гір черпали своє натхнення художники, імена яких вписані в історію національного образотворчого мистецтва. Сьогодні ми хочемо згадатиглибоко національного художника Данила Нарбута, живописна моваякого формувалася на самобутніх традиціях українського малярства. У колекції Шевченківського національного заповідника зберігаються йогоескізи костюмів до вистав за мотивами творів Тараса Шевченка, які постійно презентуються на музейних виставках. У 2000 році за сприяння профільного міністерства Заповідник став організатором Всеукраїнського пленеру «Тарасова Гора – 2000», метою якого було продовження творення мистецького літопису української Святині– могили Тараса Шевченка та її околиць.За роки проведення проект об’єднав українських художників різних регіонів. Зокрема до участі у пленері доєдналися відомі черкаські митці – Василь Цимбал, Віктор Крючков, Микола Сенюта та Іван Фізер. Їх твори із зображенням могили Кобзаря та канівських видноколів доповнили мистецьку серію «Тарасова Гора в образотворчому мистецтві» у фондовій колекції заповідника. Однією із форм співпраці з членами черкаського осередку Національної спілки художників України також є виставкова робота. Впродовж останнього десятиліття у виставкових залах Шевченківського національного заповідника були організовані персональні виставкиІвана Фізера, Віктора Клименка, Анатолія Алексеєва, Ольги Сокуренко, Надії Нікіфорової, Івана Бондаря, Тетяни Сосуліної, Романа Сущенка. З нагоди відзначення 30-річчя відновленняпершого народного музею Тараса Шевченка«Тарасової світлиці»до створення мистецького образудолучилисячеркаські художники Віктор Крючков, Роман Кравчук, Неоніла Недосєко, Микола Сенюта, Микола Колядко, Ольга Сокуренко, Іван Бондар. Після завершення мистецької ретроспективної виставки митці подарувалисвої роботи Заповіднику. Впродовж багатьох років триваєнашатворчаспівпраця з всесвітньовідомою родиною Теліженків. Виставки, творчі проекти, презентації – і це не повний перелік наших спільних проектів, присвячених українській історії та Кобзарю. Під час організації проекту «І згуком Тараса гуртує до зброї Гора»у серпні 2022 року,у залі музею Тараса Шевченка було представлено мистецькі твори представників черкаського осередку Національної спілки художників України – Миколи, Олександри та Олесі Теліженків, Тетяни Сосуліної, Максима Гладька, Віктора Олексенка, Олександра Шепенькова, Віталія Крижанівського, Віктора Снісаренка, Віталія Дахівника, Івана Лавріненка, Лариси Шейх-Афоніної. Власне під час акціїОлександра Теліженко презентувала вишитий рушник Перемоги «Вогонь космічний, зеніт українського сонця». І сьогодні, у День художника, на Тарасовій горі презентована мистецька виставка декоративного розпису черкаської художниці Тамари Гордовоїпід назвою «Допоки я малюю, я живу..!», яка суголосна творчому кредо кожного українського художника. Вітаємо українську мистецьку еліту з професійним святом. Віримо і разом наближаємо Перемогу! Колектив Шевченківського національного заповідника

Читати далі

Допоки я кохаю, я малюю. Допоки я малюю, я живу…!

3 Жовтня, 2023

14 вересня 2023 року мешканці та гості нашого міста прийшли на Тарасову Гору пошанувати українського Пророка Тараса Шевченка та привітати з відкриттям персональної виставки заслуженого художника України, майстра народно-декоративного мистецтва Тамару Гордову (м.Черкаси). Сорок сім років відділяє нас від особливої події в житті художниці – відкриття першої персональної виставки у стінах Канівського музею народно-декоративного мистецтва. Це були перші спроби творення мистецького літопису народного розпису, якими на той час професійно володіли батьки Марина та Федір Гордові. Любов до українського мистецтва та своє вміння вони передали у ніжні руки своєї доньки, яка стала відомою не тільки в Україні, а й у світі. Її чарівні різнокольорові птахи і квіти стали окрасою багатьох приватних та музейних колекцій. На виставці представлено кілька серій, створених майстринею у співавторстві з видатними поетами, зокрема Людмилою Тараненко, Наталею Замулко-Дюбуше, Юрієм Рибчинським та іншими відомими письменниками. Особливо відповідально авторка підійшла до створення народних розписів за мотивами поезії Василя Симоненка та Тараса Шевченка, які сьогодні займають чільне місце у експозиції виставки. Тамара Федорівна продовжує удосконалювати і розвивати свою майстерність, працюючи у різних жанрах: розписує писанки, малює пейзажі, створює чудові ювелірні прикраси і своєю невтомною творчою працею популяризує українське народне мистецтво, творить і зберігає народні традиції. Під час відкриття виставки від колективу Шевченківського національного заповідника звернулася із словами подячності і захоплення мистецькими творами Тамари Гордової в. о. генерального директора Валентина Коваленко. Колишні і нинішні працівники музею «Народне декоративне мистецтво» Галина Заболотна, Віра Гнуча, Ніна Басиста, Віталій Коханчук, Тетяна Ярмош згадали про перше знайомство та багатолітню творчу співпрацю з майстринею. Високу мистецтвознавчу оцінку творчості Тамари Федорівни висловили поважні гості з Черкас, друзі родини Гордових – Неоніла Недосєко та Ніна Клименко. Черкаська делегація шанувальників мистецтва Тамари Гордової була чисельною, крім найдорожчих – чоловіка Анатолія та сина Федора, приїхали сусіди та друзі, зокрема, завідувач відділення Черкаської обласної лікарні Вікторія Кириченко з колегами, які не так давно відкрили для себе творчість черкаської художниці. Від імені мешканців нашого міста привітали художницю представники Канівської міської ради – заступник міського голови Тетяна Животова та секретар міської ради Оксана Пяткова, студенство та викладачі Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини – Галина Туліна та Валентина Моісеєва, учні та викладачі ДНЗ «Канівське вище професійне училище» Оксана Москаленко та Руслан Мельник. Тамара Гордова була щиро зворушена виступами гостей, провела екскурсію виставкою і подякувала усім, хто розділив з нею радість спілкування з українським мистецтвом на виставці. Підтвердила, що слова, які стали назвою і лейтмотивом цієї виставки «Допоки я кохаю, я малюю, допоки я малюю, я живу» сьогодні підживлюють і фізичні і духовні сили художниці, і це дає наснагу любити і творити!
 

Читати далі