Українська рапсодія
Україною в науковому і культурному середовищі Республіки Хорватії почали цікавитисяще з другої половини ХІХ-ст. Август Харамбашіч був одним з перших хорватських дослідників, хто зацікавився постаттю Тараса Шевченка і його творчістю. У передмові до перекладеної ним збірки творів Тараса Шевченка Харамбашіч сказав: «…Став відомим … Шевченко як Богом обраний поет свого народу, якого критики порівнюють з польським Міцкевичем» Харамбашіч опублікував також коротку біографію Тараса Шевченка, показавши складність життя українських художників. Переклад твору українського поета на хорватську мову виявили зростаючий інтерес до його творів у Хорватії та вказали на схожість історичного минулого обох народів. Пізніше цю тему підхопив кандидат наук, професор української літератури Загребського університету Євген Миколайович Пащенко. У своїй статті «Феномен Тараса Шевченка» дослідник докладно розкрив важливі віхи в історії життя Кобзаря як творця дійсно української літератури під впливом історичних подій у ті часи. Пащенко звертає увагу на ті чи інші обставини, що вплинули на формування особистості поета, а також зазначив, що феномен Тараса Шевченка це не що інше як постійна актуальність його творчості. Також професор Пащенко проаналізував збірку статей хорватських письменників XIX-XX століть, присвячених життю і літературній діяльності Тараса Шевченка. У передмові говориться, що постать Шевченка була зразком для хорватів у формуванні їх культури. Це були статті науковців Б. Крмпотіча, О. Флакера, Й. Бадаліча і тд. Статті відображають їх спробу продемонструвати, що творчість Шевченка впливає на всіх південних слов’ян, а не тільки на літературні твори хорватських письменників.
Міністр культури України Олександр Ткаченко передав до Шевченківського національного заповідника роботи із серії «Українська рапсодія». За словами Божо Бишкупича (колишній міністр культури республіки Хорватія) – ці роботи вказують на близькість між Україною та Хорватією, а також демонструють солідарність та співчуття народу України. До серії увійшли твори таких хорватських художників: Невінка Арбанас, Гордана Бакич, Томислав Бунтак, Ігор Чабрая, Майя С. Франкович, Світлан Юнакович, Матко Міїч, Фране Паро, Димитріє Попович, Зденка Позаїч, Міран Шабіч, Івіца Шишко, Златан Врклянс, Йосип Занкі. Разом із графічними роботами виставка включає поетичний твір Луки Палетка у вигляді вірша про війну в Україні в образному діалозі з українським поетом Тарасом Шевченком. Серія «Українська рапсодія» вперше була представлена 24 квітня 2022 року в Загребі. Колектив Шевченківського національного заповідника висловлює щиру подяку міністру культури України за такий подарунок.
Вже протягом двох століть хорватські шевченкознавці виявляють великий інтерес до Шевченка в хорватському освітньому середовищі. Таким чином постать Тараса Шевченка стала об’єднуючою основою, завдяки якій розвивається і буде розвиватися українська діаспора в Хорватії.
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.