Поетична вітальня. Музей Тараса Шевченка. с. Мошни
14 травня 2023 року у Музеї Тараса Шевченка села Мошни Черкаського району відбулося засідання поетичної вітальні «Руки матері пахнуть святістю», присвячена Всеукраїнському Дню матері. Епіграфом зустрічі стали поетичні рядки нашої землячки, канівської поетеси Катерини Піки: «Яка чарівність ранків і ночей, //Що наповняють сяйвом світ дитинства,// І не знайти щасливіших очей,// Як у жінок у пору материнства».
Про творчість поетеси, про сторінки її нелегкого життя, про тему материнства і жіночої долі у її поезії розповіла донька Катерини Піки, науковий співробітник Шевченківського національного заповідника Надія Долгіч. Вірші, які запропонувала учасникам зустрічі Надія Василівна, дали змогу відчути усю красу душі поетеси, її любов до рідного серцю Канева, до української Святині – Тарасової Гори. У розповіді було згадано той факт, що 14-літня Катруся Чех, майбутня поетеса Катерина Піка, вітала гостей урочистого відкриття Шевченківського меморіалу (1939) власним віршем. У її творчому доробку понад 70 поезій, присвячених рідному місту і Тарасовій Горі. Учасники зустрічі познайомилися із авторськими збірками поезій Катерини Піки «Щедрість» (1993), «Любов вічна» (2009), «Щедрого серця струна» (2015).
Найстаршим гостем зустрічі стала 85-річна жителька Мошен Ольга Іванівна Чеберяк, яка особисто була знайома із канівською поетесою. Неодноразово Ольга Іванівна відвідувала Канів, щоб зустрітися і поспілкуватися із Катериною Іванівною, почути нові рядки її поезій. Які теплі, щирі листи надсилала вона поетесі: «Добрий день, дорога моя сестричко, золота моя людино з Великої букви! Господи дай здоров`я і снаги Вам, моя золота, щоб своїм талантом Ви ще довго зворушували душі і примушували думать, сумувать, радіть, любить, вірить, надіяться! Дякую за Ваші вірші, прямо молюся на них, на Ваш талант! Та це дар Божий, і не випадково цей талант на землі Тарасовій. Це як естафета, як генетичний код…» (Лист 1999 року). Ольга Іванівна поділилася спогадами про ці світлі, неповторні миттєвості свого життя.
Продовженням зустрічі стало декламування поезій, присвячених темі матері: авторську поезію запропонувала гостям поет-аматор із Мошен Світлана Корнієнко; школярки Наталя Чеберяк та Златослава Корнієнко прочитали вірші, присвячені любим матусям. В подарунок учасники зустрічі отримали збірочки поезій Катерини Іванівни Піки.
Завідувач Музею Тараса Шевченка Ганна Іванівна Грицик подякувала учасникам творчої зустрічі та зазначила, що зустріч з донькою поетеси, Надією Долгіч, подарувала як гостям, так і колективу музею, душевне піднесення, оптимізм і віру у майбутні зустрічі. Ганна Іванівна висловила свою мрію: організувати наступну творчу зустріч у музеї, на якій прозвучать пісні на слова Катерини Іванівни Піки у виконанні творчих колективів Канева та Мошен.
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.