Повернутися до новин

ПОХОРОНИ В ПЕТЕРБУРЗІ

Друзі Шевченка добре знали про його бажання повернутися в рідну Україну, нехай навіть у труні. Сумнівів не було: Тараса треба хоронити на батьківщині. Однак такий проект потребував серйозної підготовки і грошей, тому тіло поета тимчасово поховали в Петербурзі на Смоленському кладовищі. В куточку, куди сам Шевченко нерідко навідувався і навіть робив там замальовки.
Відкриту домовину несли студенти на руках аж до Смоленського кладовища, яке було від Академії мистецтв на відстані кількох верств.
Поховали поета в дубовій домовині, яку поставили в дощану скриню, вкриту зсередини свинцем. Українська громада щонеділі – в день смерті поета – збиралися разом, щоб згадати свого духовного батька добрим словом чи улюбленою піснею, відправити панахиду.
П’ятдесят вісім днів перебував прах Тараса в Петербурзі. Сама подорож тіла в Україну почалася 8 травня. Цього дня вранці друзі поета знову зібралися на Смоленському кладовищі, викопали дубову труну з тілом Кобзаря, вклали її в іншу, свинцеву, а цю – в соснову, оббиту по кутах металом і в двох місцях стягнену металевими пасками. Встановили на спеціальні дроги.. Цього дня із вінків, які були на могилі поета, шанувальники брали на згадку по металевому листочку і потім берегли їх як найбільшу святиню, передаючи як благословення своє і великого Кобзаря дітям, онукам і правнукам.
«Що ж се ти, батьку Тарасе, од’їжджаєш на Вкраїну без червоної китайки, заслуги козацької? Чим же нижчий ти од козацьких лицарів? Ні один вільний козак не сходив з сього світу без сеї останньої честі», – промовив Пантелеймон Куліш і вкрив свіжовикопану труну червоною китайкою. Тканина швидко потемніла під дощем. Погода в той день була ще гіршою, ніж на похоронах. Однак люди цього не помічали. Поволі добралися до вокзалу. І тут востаннє підійшли до труни, підняли на плечі, поставили у вагон і відправили в останню путь. Так починався Останній шлях Кобзаря.
Проводжати труну до нової могили на Україні петербурзька громада довірила Григорію Честахівському та Михайлу Лазаревському.

(Назар Шешуряк. «Як хоронили Шевченка»)

 

Пам’ятний знак на місці першого поховання Т. Шевченка у Петербурзі

 

Родичі та близькі знайомі біля труни Т.Г. Шевченка у Києві 19 травня (7 травня за ст.ст.) 1861 року

Поділитися статтею

Більше новин

Відкриття виставки «Подорож із «Українсько-єврейською зустріччю» (від давнини до 1939 року)

5 Листопада, 2025

31 жовтня у бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбулося відкриття пересувної виставки «Подорож із «Українсько-єврейською зустріччю» (від давнини до 1939 року), створеної за ініціативи канадської організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE, англ. Ukrainian Jewish Encounter). Організація розпочала свою діяльність 2008 року на приватних засадах, залучаючи науковців, громадських лідерів, митців, представників урядів та громадськість до зміцнення солідарності і взаєморозуміння між українським та єврейським народами по всьому світу. (більше…)

Читати далі

Микола Федотович Біляшівський

24 Жовтня, 2025

Сьогодні, у 158-у річницю із дня народження Миколи Федотовича Біляшівського (1867–1926) – видатного українського вченого, академіка АН УРСР, археолога, етнографа, мистецтвознавця, пам’яткоохоронця, природоохоронця, фундатора музейної справи, громадського діяча, Члена Київського товариства старожитностей і мистецтв, працівники Канівського природного заповідника Київського національного університету імені Тараса Шевченка разом з науковцями Шевченківського національного заповідника вшанували пам'ять вченого. (більше…)

Читати далі

Данина подячної пам’яті

18 Жовтня, 2025

Сьогодні ми із вдячністю вшановуємо пам’ять Володимира Васильовича Різниченка (1870–1932) – видатного українського науковця-геолога, палеонтолога, географа світового рівня, академіка Української академії наук (ВУАН), члена Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка (НТШ), одного із фундаторів заповідної справи в Україні, відзначаючи його 155-літній ювідей. (більше…)

Читати далі