ПОХОРОНИ В ПЕТЕРБУРЗІ
Друзі Шевченка добре знали про його бажання повернутися в рідну Україну, нехай навіть у труні. Сумнівів не було: Тараса треба хоронити на батьківщині. Однак такий проект потребував серйозної підготовки і грошей, тому тіло поета тимчасово поховали в Петербурзі на Смоленському кладовищі. В куточку, куди сам Шевченко нерідко навідувався і навіть робив там замальовки.
Відкриту домовину несли студенти на руках аж до Смоленського кладовища, яке було від Академії мистецтв на відстані кількох верств.
Поховали поета в дубовій домовині, яку поставили в дощану скриню, вкриту зсередини свинцем. Українська громада щонеділі – в день смерті поета – збиралися разом, щоб згадати свого духовного батька добрим словом чи улюбленою піснею, відправити панахиду.
П’ятдесят вісім днів перебував прах Тараса в Петербурзі. Сама подорож тіла в Україну почалася 8 травня. Цього дня вранці друзі поета знову зібралися на Смоленському кладовищі, викопали дубову труну з тілом Кобзаря, вклали її в іншу, свинцеву, а цю – в соснову, оббиту по кутах металом і в двох місцях стягнену металевими пасками. Встановили на спеціальні дроги.. Цього дня із вінків, які були на могилі поета, шанувальники брали на згадку по металевому листочку і потім берегли їх як найбільшу святиню, передаючи як благословення своє і великого Кобзаря дітям, онукам і правнукам.
«Що ж се ти, батьку Тарасе, од’їжджаєш на Вкраїну без червоної китайки, заслуги козацької? Чим же нижчий ти од козацьких лицарів? Ні один вільний козак не сходив з сього світу без сеї останньої честі», – промовив Пантелеймон Куліш і вкрив свіжовикопану труну червоною китайкою. Тканина швидко потемніла під дощем. Погода в той день була ще гіршою, ніж на похоронах. Однак люди цього не помічали. Поволі добралися до вокзалу. І тут востаннє підійшли до труни, підняли на плечі, поставили у вагон і відправили в останню путь. Так починався Останній шлях Кобзаря.
Проводжати труну до нової могили на Україні петербурзька громада довірила Григорію Честахівському та Михайлу Лазаревському.
(Назар Шешуряк. «Як хоронили Шевченка»)
Пам’ятний знак на місці першого поховання Т. Шевченка у Петербурзі
Родичі та близькі знайомі біля труни Т.Г. Шевченка у Києві 19 травня (7 травня за ст.ст.) 1861 року
