Шановні канівці та гості нашого міста!

У всі часи для українців Тарасова Гора є місцем паломництва, а літературно-меморіальний музей, відкритий 18 червня 1939 року неподалік могили Тараса Шевченка, став центром єднання, місцем сили, де звучить слово Кобзаря та презентуються меморіальні речі з похорону поета. Експоновані музейні предмети це своєрідна пам’ять, яка зміцнює духовні сили українців у час, коли наша держава бореться за свободу і майбутнє українських дітей. Саме тут, біля Могили українського Пророка, ми по-особливому сприймаємо силу пророчого послання Тараса Шевченка до свого народу та значимість нашої національної пам’яті.

Цьогоріч, у день відзначення 86-ої річниці з часу відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку (ск. М. Манізер, арх. Є. Левінсон) та музею (арх. В. Кричевський, П. Костирко) для огляду відвідувачам пропонуються тематичні екскурсії та мистецькі виставки.

Зокрема, виставка заслуженого діяча мистецтв України Юрія Нагулка (м. Київ), що була урочисто відкрита до Шевченкових березин цього року. Вперше за історію Шевченківського національного заповідника, 100-річчя якого ми відзначатимемо цього року, у виставковому залі ІІ поверху музею символічно представлено 100 живописних картин з його власними філософськими судженнями про реалії сьогодення та з короткою історією створення кожного полотна.

Насиченою та інформативною є художньо-документальна виставка «Я завжди намагався чесно служити своєму народові…», присвячена 110-ій річниці з дня народження академіка, Героя України, Почесного жителя міста Канева – Петра Тронька (1915-2011). У представлених матеріалах висвітлена його діяльність як історика, державного діяча, голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, що тісно пов’язана з Каневом та Шевченковими місцями.

Найкращим дарунком відвідувачам у день народження музею стала виставка «Шевченкіана Івана Марчука», яку за численними запитами наших гостей знову відкрито у вестибюлі Музею Тараса Шевченка. Експоновані твори є мистецьким осмисленням видатного українського художника Івана Марчука поетичної творчості Тараса Шевченка, яке відобразилося у створенні малярського циклу з 42 творів, написаних темперою впродовж 1980–1983 років. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого автора, насамперед його історіософію. «Шевченкіана Івана Марчука» є одним з найцінніших набутків музейного зібрання Шевченківського національного заповідника.

Запрошуємо вас пошанувати пам’ять видатного українця Тараса Шевченката відвідати мистецькі виставки у день відкриття літературно-меморіального музею та сучасного пам’ятника Тарасу Шевченку на його могилі.

Тетяна Чулкова, старший науковий співробітник сектору експозиційно-виставкової роботи

Поділитися статтею

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.