Сьогодні на Тарасову Гору завітала група народних депутатів України. Відвідали могилу Кобзаря та пам’ятний знак Олексі Гірнику, милувалися краєвидами Дніпра та Канівських гір, прослухали цікаву та пізнавальну екскурсію від ученого секретаря Людмили СОКУР. Натомість ми отримали Подяку комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України за розвиток музейної сфери як простору живої пам’яті та просвітництва.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
У Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника відкрилася виставка «Мушлі з епохи динозаврів — Амоніти...» української дизайнерки-художниці, колекціонерки та триразової рекордсменки України Ольги Шинкаренко. Яка діятиме до 20 серпня 2026 року та представить відвідувачам унікальний мистецький напрям — амоніузм, авторкою якого є мисткиня. (більше…)
Читати далі
У Шевченківському національному заповіднику (ШНЗ) відбулися ХXIV Затуливітрівські читання – традиційний культурно-мистецький захід, приурочений до вшанування пам’яті українського поета, публіциста й громадського діяча Володимира Затуливітра. (більше…)
Читати далі
Музей Тараса Шевченка презентує ексклюзивний ретроспективний літопис, який раніше ніколи не експонувався для широкого загалу.
Запрошуємо вас у захопливу мандрівку часом – на нову тиматичну виставку
«ШЛЯХ ДО ТАРАСОВОЇ ГОРИ:
СТУДЕНТСЬКИЙ КАНІВ 40-60-Х РР. ХХ СТ.».
Цей проєкт – рідкісна можливість побачити місто та його головну святиню очима покоління, яке відбудовувало та творило післявоєнну історію нашого краю.
Багатьох канівців та гостей міста і сьогодні захоплює неймовірна краса канівських гір понад Дніпром. Ці живописні ландшафти чарують кожного, хто піднімається на Тарасову Гору до Могили Кобзаря. Звідси відкриваються неповторні краєвиди, які у свій час надихнули Тараса Шевченка на створення безсмертних поетичних та художніх шедеврів.
Під час проведення екскурсій науковці музею, цитуючи безсмертні поетичні рядки, звертають увагу гостей на твори митців, які на початку ХХ століття творили живописний літопис Канева. На жаль, художніх полотен того часу із зображенням цього сакрального місця збереглося не так і багато. Однак у 40-рр. ХХ століття, з ініціативи видатних українських майстрів пензля – викладачів Київського художнього інституту – у Каневі, неподалік Тарасової Гори, було побудовано літню навчально-творчу базу для студентських пленерів. Відтоді наше місто стало джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей, які свої мистецькі рефлексії відтворювали на папері чи полотні.
Потрапивши у Канів, студенти-першокурсники надовго залишали інститутські майстерні й переходили до безпосередньої роботи з натури. Їхніми навчальними аудиторіями ставали береги Дніпра, канівські кручі, міські вулиці, старі будинки, подвір’я та околиці Тарасової Гори. На етюдах, рисунках і живописних полотнах постає Канів середини ХХ століття – тихий, неквапливий, ще не змінений масштабною пізнішою сучасною забудовою. На цих камерних творах відкриваються широкі дніпровські краєвиди, човни біля берега, зелені схили, українські хати та портрети знайомих багатьом сучасникам канівців. Це були не лише студентські вправи з кольору, світла й композиції, а й своєрідні художні документи тієї епохи.
Особливої цінності цій виставці надає те, що більшість її учасників згодом стали відомими художниками, визначними представниками українського образотворчого мистецтва. Однак у роботах того періоду, представлених на виставці, вони ще тільки шукають власну художню мову, експериментують, помиляються і вчаться бачити світ. Виставка дає можливість простежити, як із перших студентських етюдів поступово народжувався індивідуальний почерк майбутніх митців, а Канів і Тарасова Гора ставали важливою частиною їхнього професійного та духовного становлення. Для молодих митців шлях до української святині був значно більшим, ніж просто навчальна практика. Це було духовне сходження, зустріч із джерелами національної культури, усвідомлення відповідальності художника перед власним народом. Саме тут формувалися світогляд, громадянська позиція та творче покликання майбутніх корифеїв вітчизняного мистецтва.
Тож запрошуємо поглянути на минуле Канева очима колишніх студентів. У представлених на виставці етюдах і рисунках ще немає урочистої завершеності зрілих полотен. Натомість є щирість першого натхнення, творчого відкриття, захоплення величчю Дніпрових круч, мовчазною красою Тарасової Гори. В ескізах оживають старі канівські вулиці, білі хати, човни на пристані, тихі сади й люди, які жили поруч із святинею українського духу.
Запрошуємо вас відчути подих тієї неповторної епохи та відкрити свій власний шлях до Тарасової Гори крізь чисте світло студентського живопису.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
