Повернутися до новин

«Ляторосль» зміцнює українсько-польські зв’язки

4 вересня 2025 року у музеї Тараса Шевченка на Тарасовій Горі було організовано і проведено Товариством поляків міста Канева «Ляторосль» зустріч з консулом Республіки Польща в Києві Павлом Овадом, віцеконсулом Республіки Польща в Києві Анною Баб’як-Овад та президентом Спілки поляків України Лесею Єрмак (Київ). Мета зустрічі – зміцнити зв’язки з польською національною меншиною Канева, підтримати культурні та освітні ініціативи, а також зустрітися з учнями, які вивчають польську мову, щоб заохотити їх до подальшого поглиблення знань про польську культуру та традиції.

Поважних гостей зустріли на Тарасовій горі голова міста Канева Ігор Ренькас, голова Товариства поляків міста Канева «Ляторосль» Олена Веретільник та заступник голови Товариства, старший науковий співробітник Шевченківського заповідника Віта Дзима, члени вищеназваного Товариства – канівська учнівська молодь, науковці Шевченківського заповідника, а також представники Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА, т. в. о. генерального директора Шевченківського національного заповідника, заступник генерального директора з наукової роботи Світлана Брижицька.

Було покладено квіти до могили Тараса Шевченка та до могили Івана Ядловського – багатолітнього доглядача місця останнього спочинку Кобзаря, який мав польське походження. Світлана Брижицька провела оглядову екскурсію по експозиції музею Тараса Шевченка та музею Тарасова світлиця.
У конференц-залі музею Тараса Шевченка почесне товариство вшанувало хвилиною мовчання воїнів, загиблих у кривавій російсько-українській війні. Модератор заходу Олена Веретільник наголосила, що сьогодні виборюють свободу для України і члени вищеназваного Товариства – Олександр Горцунов (працівник Шевченківського заповідника) та канівець Максим Левченко.

Бібліотекар Шевченківського заповідника Ірина Юрченко представила учасникам заходу дві відеопрезентації. У першій – «Сторінками історії» – ознайомила з історією становлення Товариства поляків міста Канева та його очільниками: Яковом Даниловим, Василем Березою, Оленою Веретільник. У другій, за матеріалами книги Зінаїди Тарахан-Берези «Святиня. Чернеча гора та стародавній монастир канівський» (2018), висвітлила перебування останнього польського короля Станіслава Августа у нашому місті у 1787 році.
Юні члени Товариства «Ляторосль» продемонстрували блискуче знання польської мови, якої їх навчає Олена Петренко, вчитель Канівської загальноосвітньої школи №6 з поглибленим вивченням іноземних мов. Під керівництвом талановитого педагога молодь представила інтерактивний проєкт «Пізнаємо Польщу». Почесні гості подарували учням підручники польської мови, настольні ігри.

Наприкінці заходу присутні ознайомилися з книжковою і мистецькою виставкою з фондової збірки Заповідника та приватних збірок працівників Заповідника, присвяченою зв’язкам Польщі та Канева. Про видання творів Тараса Шевченка у перекладі на польську мову розповіла завідувач сектору збереження науково-дослідного відділу фондової роботи Ірина Батеровська

На цьому закінчилося спілкування дипломатів із перспективною обдарованою молоддю, але не з працівниками Заповідника.
Поважне товариство відвідало церкву Покрови Пресвятої Богородиці, про історію побутування і відтворення якої розповів священик о. Сергій (Нікітін). Потім було покладено корзину квітів на могилу Якова Данилова, директора Музею-заповідника Т. Г. Шевченка (1952–1981) та засновника Товариства радянсько-польської дружби (саме так воно називалося, починаючи з 1959 року), заслуженого діяча мистецтв і культури Польської Народної Республіки, на цвинтарі в урочищі Монастирок.
Своє знайомство з історією і культурою Канева гості завершили відвідавши Успенський собор та прослухавши екскурсію в музеї народного-декоративного мистецтва, яку провела старший науковий співробітник Тетяна Ярмош. Будівля, у якій розміщено музей була споруджена 1784 року на кошти Станіслава Понятовського, племінника польського короля Станіслава Августа.

Польські дипломати щиро подякували за організацію і проведення дружньої зустрічі Ігорю Ренькасу, Олені Веретільник, Світлані Брижицькій, Віті Дзимі та усім учасникам заходу, а також висловили надію на подальшу плідну співпрацю.

Ірина Юрченко,
Світлана Брижицька

Поділитися статтею

Більше новин

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!   Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука   Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.  

Читати далі

У Шевченківському національному заповіднику вшанували пам’ять жертв Другої світової війни

8 Травня, 2026

З нагоди 8 травня – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, бібліотекарі Шевченківського національного заповідника організували низку пам’ятних заходів. Програма була спрямована на глибоке осмислення трагічних подій Другої світової війни, вшанування подвигу полеглих та утвердження цінності миру. (більше…)

Читати далі

Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

1 Травня, 2026

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського. (більше…)

Читати далі