Микола Федотович Біляшівський

Сьогодні, у 158-у річницю із дня народження Миколи Федотовича Біляшівського (1867–1926) – видатного українського вченого, академіка АН УРСР, археолога, етнографа, мистецтвознавця, пам’яткоохоронця, природоохоронця, фундатора музейної справи, громадського діяча, Члена Київського товариства старожитностей і мистецтв, працівники Канівського природного заповідника Київського національного університету імені Тараса Шевченка разом з науковцями Шевченківського національного заповідника вшанували пам’ять вченого.

Життя і діяльність відомого науковця тісно пов’язана з Каневом і Канівщиною. У 1890–1893 рр. М. Ф. Біляшівський проводив розкопки Княжої гори, території літописного міста Родень. У 1897 р. він придбав ділянку землі площею 14 десятин, в яку входили гора Мале Городище, кілька ярів та схил Мар’їної гори. Знахідки із цього городища сьогодні знаходяться у колекціях багатьох музеїв Києва, Чернігова, Парижа.
Все своє життя видатний вчений опікувався могилою Великого поета і художника Тараса Шевченка. Ще наприкінці ХІХ ст. знавець канівських гір М. Ф. Біляшівський був близький до відкриття місця між Каневом і Пекарями, обраного Тарасом Шевченком для своєї майбутньої оселі. Саме завдяки піклуванню М. Ф. Біляшівського в 1920-х рр. вдалося здійснити низку заходів по охороні могили Великого Кобзаря на Тарасовій Горі. Вчений-подвижник врятував частину пам’ятника-хреста, скинутого з могили Т. Шевченка в 1923 році. Нині відновлений чавунний хрест знаходиться праворуч від входу до музею Тараса Шевченка, неподалік Шевченкової могили.
Микола Біляшівський – учасник археологічних з’їздів, автор багаточисельних праць з археології, етнографії, мистецтвознавства, один із засновників та дійсний член Української Академії наук (від 1919 року); член НТШ у Львові та Всеукраїнського археологічного комітету. У 1902–1923 рр. – директор Київського історичного музею.
Микола Федотович Біляшівський пішов з життя 21 квітня 1926 р. у Києві. Прощання з академіком відбувалося у приміщення рідного йому Всеукраїнського історичного музею ім.Т.Г.Шевченка. Як колись Шевченкову домовину, так і домовину із тілом видатного вченого було покрито червоною китайкою – «заслугою козацькою». На пароплаві, по Дніпру, домовину було доправлено до Канева, біля якого, на хуторі «Княжа Гора, й упокоївся академік М.Ф.Біляшівський». Згідно із заповітом його поховали на власній садибі, яка сьогодні є територією Канівського природного заповідника Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка (нині могила археолога, етнографа і мистецтвознавця – пам’ятка історії національного значення). У день поховання Сергій Єфремов, Данило Щербаківський та інші достойники побували й на Тарасовій Горі, про що, зокрема, свідчить запис у книзі вражень відвідувачів Шевченкової могили від 24 квітня 1926 року – «Приїхавши із тілом небіжчика М. Ф.Біляшівського, завітали на Шевченкову могилу. Сергій Єфремов, Данило Щербаківський, Михайло Левитський, Д. Мовчан, Микола Макаренко та ін.».
У 1995 році нащадки видатного вченого, його онук Микола Миколайович Біляшівський, правнук Богдан Борисович, Ганна Миколаївна, подарували Шевченківському національному заповіднику оригінал офорта Тараса Шевченка «Приятелі».

Відділ охорони пам’яток Шевченківського національного заповідника