СУМНА ЗВІСТКА

Співробітники Шевченківського національного заповідника із сумом повідомляють про передчасну смерть 13 січня 2026 року завідувачки сектору «Музей Тараса Шевченка» Надії Василівни Долгіч (Карасьової).

Останні роки Надія мужньо боролася із важкою хворобою, водночас працюючи на Тарасовій Горі. У проміжках між лікуванням проводила екскурсії, брала участь у наукових конференціях, публікувала статті, підготувала і видала низку збірок наукових матеріалів. Інакше – не могла, бо любила свою роботу.
Народилася Надія Василівна 6 жовтня 1955 року в м. Каневі. Сорок три роки із семи десяти років життя – це праця на Тарасовій Горі.
Любов до Шевченкового слова формувалася ще з дитинства, коли слухала спогади мами – канівської поетеси Катерини Піки, її розповідь про те, як читала свою ще дитячу поезію 18 червня 1939 року – у день відкриття Шевченківського меморіалу на Тарасовій Горі. Надія була першою слухачкою маминих віршів про рідне місто, Тараса Шевченка, Чернечу Гору.
Закінчивши у 1979 році Київський державний педагогічний інститут (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), Надія не покинула Канів. 11 березня 1982 року, у віці 27 років, розпочалася її наукова діяльність на Тарасовій Горі. Відданість роботі, організаторські здібності Надії, відразу були помічені, і вже в листопаді цього ж року їй доручили завідувати сектором виставкової роботи. То були роки активного спілкування з митцями, організація художніх виставок, результат яких – не лише естетичне задоволення відвідувачів, але й поповнення фондової збірки Заповідника прекрасними мистецькими творами. А ще – видання каталогів, альбомів мистецьких робіт із фондової колекції Заповідника.
Життя музейної установи примушувало завжди бути у творчому пошуку, знаходити нові форми роботи. На зламі тисячоліття Надія Василівна організувала творчі пленери митців з усієї України (2000, 2004 та 2006 роки). Їх учасники зафіксували на полотнах своє бачення Тарасової Гори, музею, околиць Канева, місць пов’язаних з іменем Тараса Шевченка. Найкращі роботи залишилися у музейній збірці. Мабуть тому перша наукова тема, над якою вона розпочала роботу, була пов’язана із вивченням мистецьких творів, присвячених українській Святині– «Тарасова гора в образотворчому мистецтві». Результатом цієї роботи стало видання альбому-каталогу «Мистецький образ української Святині» (2018).
Вона була учасником багатьох знакових подій в історії Гори. Це і «битва за лівий берег» – захист природи Лівобережжя навпроти Тарасової Гори, і участь у толоці біля відновленої Тарасової світлиці, і створення музейних експозицій (1989, 2010, 2016, 2022 роки).
Після 29 років виставкової діяльності, у 2011 році, стала завідувачкою відділу музею «Тарас Шевченко в житті та творчості». Статус розділу експозиції неодноразово змінювався, але залишалося основне – через призму музейних експонатів показати відвідувачам Тараса Шевченка як геніальну особистість: поета, художника, мислителя.
Специфіка роботи спонукала до глибшого вивчення фондової збірки, тому вибрала для дослідження наукову тему «Літопис життя і творчості Тараса Шевченка мовою образотворчого мистецтва» (на матеріалах фондової колекції Заповідника), яку завершила у 2022 році.
Призначена на посаду завідувачки відділу, Надія Василівна продовжила традицію вшанування пам’яті Варфоломія Григоровича Шевченка (1821–1892), троюрідного брата Тараса Шевченка, стараннями якого була збережена могила поета у ХІХ ст. Здійснила видання збірок: «Людина, що нею можна похвалитися перед усіма земляками», дослідження листування Варфоломія з Тарасом Шевченком та його сучасниками: «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…» (2024). Надія Василівна організовувала літературні вечори, присвячені пам’яті своєї мами – поетеси Катерини Піки, упорядкувала і видала три збірки її поезій: «Любов вічна» (2009), «Щедрого серця струна» (2015), «Моя душа добром налита вщерть» (2025).
«І зараз я навіки вдячна долі, /Що тут мене благословив Тарас», – так писала поетеса Катерина Піка, так могла сказати і Надія Долгіч.

Колектив Шевченківського національного заповідника