Пам’яті кобзаря-бандуриста Володимира Горбатюка (1951-2023)
22 квітня 2026 року виповнилося б 75 років із дня народження Володимира Григоровича Горбатюка, кобзаря-бандуриста, заслуженого діяча мистецтв України, першого голови і засновника Національної спілки кобзарів України, одного із ініціаторів кобзарської школи у селі Стрітівка на Київщині.
Його життєвий і творчий шлях – високий чин та велична подвижницька праця у пізнанні й популяризації феномену кобзарства, його традицій, взірець самовідданого служіння Батьківщині у справі збереження культурної та духовної спадщини українського народу.
Він був одним із перших, хто, після смерті кобзаря Олекси Чуприни, ніс диво української пісні з Тарасової Гори у світи. Міцний сакральний зв’язок надовго поєднав Володимира Горбатюка із Національною святинею України, де він понад два десятиліття передавав у душі і серця тисячам паломників думи та прагнення геніального Тараса Шевченка. Чарівні струни його дзвінкоголосої бандури щиро переказували слухачам трагічну і славну історію землі предків.
Народився Володимир Горбатюк 22 квітня 1951 року у селі Добровеличківка на Кіровоградщині. З дитинства відчув потяг до музики і співу. Самостійно вивчився грати на баяні, сопілці, гітарі. Вперше взяв у руки бандуру в музичному училищі у Кіровограді. Для формування світогляду майбутнього кобзаря велику роль зіграло особисте знайомство з письменником Олесем Бердником та кобзарем Василем Литвином.
З 2006 року В. Горбатюк був керівником класів художньо-естетичного напрямку «Кобзарство» в навчально-виховному комплексі «Рівненський обласний ліцей-інтернат». Його учні неодноразово ставали лауреатами Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів кобзарського мистецтва.
19 серпня 2023 року українська культура зазнала непоправної втрати. На Рівненщині, на 73 році життя, Володимир Горбатюк відійшов у вічність.
Цінуємо вагомий внесок Володимира Горбатюка у популяризацію кобзарства – унікального феномену українського народного мистецтва, освяченого Шевченковою поезією! Його незабутній образ і неповторна творчість завжди будуть з нами.
Кобзар Михайло Коваль, згадуючи товариша по цеху у переддень його 75-річчя, написав: «Ранувато покинув Володимир білий світ і свій почесний кобзарський пост на Тарасовій горі… Ми були добрими друзями і побратимами на «бандурницькій» ниві, хоч він був професіоналом, а я самоуком. Часто обмінювалися репертуаром, як народними піснями, так і власними творами. Я був радий, коли він став кобзарювати на Тарасовій горі після незабутнього Олексія Чуприни. Гадаю, що його ім’я та образ надовго закарбувався у пам’яті багатьох відвідувачів Чернечої гори»
