Пам’яті Віри Річ

90 років тому, 24 квітня 1936 року, народилася Віра Річ (Faith Elizabeth Joan Rich, 24.04.1936 – 20.12.2009, London, United Kingdom) – одна з найуспішніших перекладачок української та білоруської літератури англійською; талановита науковиця, журналістка, поетеса, громадська діячка, яка, не маючи жодного «кровного» зв’язку з Україною, настільки увійшла у її духовний світ, що й сама вже почувалась українкою.

Мабуть саме тому друзі та рідні, виконуючи останню волю Віри Річ, привезли частину її праху в Україну, до Канева, до Шевченка…

Знаково, що місце для поховання обрали на старовинному цвинтарі Канева в урочищі Монастирок, неподалік могили кобзаря Олекси Чуприни та поховань багатолітніх хранителів Шевченківського меморіалу. Звідси чудово видно Чернечу (Тарасову) Гору і могилу Тараса Шевченка на її вершині; сюди завжди долинатиме мелодія безсмертного «Заповіту».

15 квітня 2011 року тут зібралися родичі Віри; її друзі із Великої Британії, України, Білорусі; державні та громадські діячі, відомі науковці із Києва, Львова, Рівного, Черкас; громада Канева, аби пошанувати памʼять Віри Річ біля встановленого на її честь пам’ятного знака. Його виготовлено фірмою «Певек» ( м. Здолбунів Рівненської обл.) із базальту, видобутого у Костопільському районі в долині Янова за авторським проєктом художниці Оксани Новак: на стелі у вигляді розгорнутої книги – портрет молодої, усміхненої Віри у вишиванці, обабіч якого – уривок із поезії Тараса Шевченка «Мені однаково…» українською та англійськими мовами; у верхньому куті правор вмонтовано капсулу з її прахом.

До реалізації проєкту, спонсорованого Аланом Флаверсом – виконавцем волі Віри Річ, долучились Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національна спілка письменників України, Рівненське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта», Володимир та Сергій Поліщуки, Тетяна Раданевич, Оксана Приходько.

На мітингу памʼяті виступили Дмитро Дроздовський, Анатолій Леонтьєв, Алан Флаверс, Джейн Тейлор, Язеп Янушкевич, Ігор Ліховий, Анатолій Шпиталь, Ганна Косів, Оксана Приходько, Євген Букет, Зінаїда Тарахан-Береза, Наталія Гаєр. Учні канівської спеціалізованої школи із вивчення іноземних мов №6 прочитали вірші Тараса Шевченка в перекладі Віри Річ; священик УАПЦ о. Володимир відслужив панахиду.

У виступах було підкреслено, що талановита перекладачка «…працювала, жила своєю Україною, у якій був Тарас Шевченко. Ця людина, перекладаючи українську літературу в діапазоні від Шевченка до Стуса, витворила самобутню «англійську Україну», а, зрештою – Україну европейську», – підкреслив Дмитро Дроздовський.

Того ж дня Заповіднику були передані особисті речі видатної перекладачки; документи, книги, фото та інші матеріальні свідчення її життя і творчості, які згодом були представлені у експозиції музею Тараса Шевченка в Каневі: видання Шевченкових творів у перекладах Віри Річ, орден княгині Ольги ІІІ ступеня, яким було її нагороджено 24 серпня 2006 р.; її паспорт; диплом Міжнародної літературної премії імені Івана Франка 1997 р. (присудженої за переклади англійською мовою українських письменників-класиків та сучасних майстрів слова). В оновленій експозиції музею на Тарасовій Горі цьогоріч з’явиться новий експонат – барвиста хустка, яку Віра носила, коли була в Україні. До меморіальної колекції Заповідника її передав Алан Флауерс 3 березня 2025 року.

Памʼять про Віру Річ гідно пошановано і на державному рівні: 2020 року, на підставі подання Шевченківського національного заповідника, об’єкт культурної спадщини «Місце поховання праху перекладачки творів Т. Шевченка англійською мовою Віри Річ» по вул. Монастирок у м. Каневі внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

У лютому 2024 року, розпорядженням канівського міського голови №96-р одну із вулиць Канева (Ломаки) було перейменовано на вулицю Віри Річ.

На Тарасовій Горі вже стало традицією проводити наукові конференції, творчі зустрічі, меморіальні читання на пошанування Віри Річ. Її бажання бути похованою в серці України – Каневі не лише увиразнило символ поширення сили Шевченкового слова у світовому духовному просторі, а й долучило англійську перекладачку, зi студентських років закохану в літературу українців, до когорти визначних людей, причетних до імені Тараса Шевченка, історії Тарасової Гори. Тепер «відвідувачі з різних країн світу мають можливість прийти в Каневі до Віри Річ <…>, яка нарешті зустрілася з Тарасом Шевченком».

Віра Річ. Канів. Тарасова Гора. 1998 р.	Мітинг на цвинтарі в урочищі Монастирок. 15 квітня 2011 р.
15 квітня 2011 р.	На могилі Т. Шевченка. 15 квітня 2011 р.
Вручення ордену книягині Ольги Вірі Річ. Київ, 2006 р.	Паспорт Віри Річ (1936-2009 рр.)
Куточок еспозиції музею Т. Шевченка, присвячений В.Річ. 2001 р.	Віра Річ. 2000-і рр.
Тарасова Гора. 27 квітня 2025 р.	Канів. Квітень 2025 р.
Урочище Монастирок. 2025 р.	Вшанування памяті Віри Річ. Канів, Тарасова Гора. 2026 р.

Поділитися статтею

У КАНЕВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «МУШЛІ З ЕПОХИ ДИНОЗАВРІВ – АМОНІТИ…» МИСТКИНІ ТА ЗАСНОВНИЦІ АМОНІУЗМУ ОЛЬГИ ШИНКАРЕНКО

4 Серпня, 2026

У Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника відкрилася виставка «Мушлі з епохи динозаврів — Амоніти...» української дизайнерки-художниці, колекціонерки та триразової рекордсменки України Ольги Шинкаренко. Яка діятиме до 20 серпня 2026 року та представить відвідувачам унікальний мистецький напрям — амоніузм, авторкою якого є мисткиня. (більше…)

У Шевченківському національному заповіднику відбулися ХXIV Затуливітрівські читання

31 Липня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику (ШНЗ) відбулися ХXIV Затуливітрівські читання – традиційний культурно-мистецький захід, приурочений до вшанування пам’яті українського поета, публіциста й громадського діяча Володимира Затуливітра. (більше…)

УВАГА! ЕКСКЛЮЗИВНА ПОДІЯ! ВІДКРИТТЯ!

27 Липня, 2026

Музей Тараса Шевченка презентує ексклюзивний ретроспективний літопис, який раніше ніколи не експонувався для широкого загалу. Запрошуємо вас у захопливу мандрівку часом – на нову тиматичну виставку «ШЛЯХ ДО ТАРАСОВОЇ ГОРИ: СТУДЕНТСЬКИЙ КАНІВ 40-60-Х РР. ХХ СТ.». Цей проєкт – рідкісна можливість побачити місто та його головну святиню очима покоління, яке відбудовувало та творило післявоєнну історію нашого краю.

Багатьох канівців та гостей міста і сьогодні захоплює неймовірна краса канівських гір понад Дніпром. Ці живописні ландшафти чарують кожного, хто піднімається на Тарасову Гору до Могили Кобзаря. Звідси відкриваються неповторні краєвиди, які у свій час надихнули Тараса Шевченка на створення безсмертних поетичних та художніх шедеврів. Під час проведення екскурсій науковці музею, цитуючи безсмертні поетичні рядки, звертають увагу гостей на твори митців, які на початку ХХ століття творили живописний літопис Канева. На жаль, художніх полотен того часу із зображенням цього сакрального місця збереглося не так і багато. Однак у 40-рр. ХХ століття, з ініціативи видатних українських майстрів пензля – викладачів Київського художнього інституту – у Каневі, неподалік Тарасової Гори, було побудовано літню навчально-творчу базу для студентських пленерів. Відтоді наше місто стало джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей, які свої мистецькі рефлексії відтворювали на папері чи полотні. Потрапивши у Канів, студенти-першокурсники надовго залишали інститутські майстерні й переходили до безпосередньої роботи з натури. Їхніми навчальними аудиторіями ставали береги Дніпра, канівські кручі, міські вулиці, старі будинки, подвір’я та околиці Тарасової Гори. На етюдах, рисунках і живописних полотнах постає Канів середини ХХ століття – тихий, неквапливий, ще не змінений масштабною пізнішою сучасною забудовою. На цих камерних творах відкриваються широкі дніпровські краєвиди, човни біля берега, зелені схили, українські хати та портрети знайомих багатьом сучасникам канівців. Це були не лише студентські вправи з кольору, світла й композиції, а й своєрідні художні документи тієї епохи.

Особливої цінності цій виставці надає те, що більшість її учасників згодом стали відомими художниками, визначними представниками українського образотворчого мистецтва. Однак у роботах того періоду, представлених на виставці, вони ще тільки шукають власну художню мову, експериментують, помиляються і вчаться бачити світ. Виставка дає можливість простежити, як із перших студентських етюдів поступово народжувався індивідуальний почерк майбутніх митців, а Канів і Тарасова Гора ставали важливою частиною їхнього професійного та духовного становлення. Для молодих митців шлях до української святині був значно більшим, ніж просто навчальна практика. Це було духовне сходження, зустріч із джерелами національної культури, усвідомлення відповідальності художника перед власним народом. Саме тут формувалися світогляд, громадянська позиція та творче покликання майбутніх корифеїв вітчизняного мистецтва. Тож запрошуємо поглянути на минуле Канева очима колишніх студентів. У представлених на виставці етюдах і рисунках ще немає урочистої завершеності зрілих полотен. Натомість є щирість першого натхнення, творчого відкриття, захоплення величчю Дніпрових круч, мовчазною красою Тарасової Гори. В ескізах оживають старі канівські вулиці, білі хати, човни на пристані, тихі сади й люди, які жили поруч із святинею українського духу. Запрошуємо вас відчути подих тієї неповторної епохи та відкрити свій власний шлях до Тарасової Гори крізь чисте світло студентського живопису.

Пам’яті Віри Річ

Більше новин

У КАНЕВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «МУШЛІ З ЕПОХИ ДИНОЗАВРІВ – АМОНІТИ…» МИСТКИНІ ТА ЗАСНОВНИЦІ АМОНІУЗМУ ОЛЬГИ ШИНКАРЕНКО

4 Серпня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику відбулися ХXIV Затуливітрівські читання

31 Липня, 2026

УВАГА! ЕКСКЛЮЗИВНА ПОДІЯ! ВІДКРИТТЯ!

27 Липня, 2026

Графік відвідування:

9:30 – 17:00

Вихідний:

Понеділок

Замовлення екскурсій:

Контактні особи:

Тамара Філіпович

Юлія Ярмоленко

Напрямки діяльності

Пам’яткохоронна

Експозиційно-виставкова

Структура

Публічна інформація

Розроблено Farhus Digital Agency

©2021 Шевченківський національний заповідник