Пам’яті Віри Річ

90 років тому, 24 квітня 1936 року, народилася Віра Річ (Faith Elizabeth Joan Rich, 24.04.1936 – 20.12.2009, London, United Kingdom) – одна з найуспішніших перекладачок української та білоруської літератури англійською; талановита науковиця, журналістка, поетеса, громадська діячка, яка, не маючи жодного «кровного» зв’язку з Україною, настільки увійшла у її духовний світ, що й сама вже почувалась українкою.

Мабуть саме тому друзі та рідні, виконуючи останню волю Віри Річ, привезли частину її праху в Україну, до Канева, до Шевченка…

Знаково, що місце для поховання обрали на старовинному цвинтарі Канева в урочищі Монастирок, неподалік могили кобзаря Олекси Чуприни та поховань багатолітніх хранителів Шевченківського меморіалу. Звідси чудово видно Чернечу (Тарасову) Гору і могилу Тараса Шевченка на її вершині; сюди завжди долинатиме мелодія безсмертного «Заповіту».

15 квітня 2011 року тут зібралися родичі Віри; її друзі із Великої Британії, України, Білорусі; державні та громадські діячі, відомі науковці із Києва, Львова, Рівного, Черкас; громада Канева, аби пошанувати памʼять Віри Річ біля встановленого на її честь пам’ятного знака. Його виготовлено фірмою «Певек» ( м. Здолбунів Рівненської обл.) із базальту, видобутого у Костопільському районі в долині Янова за авторським проєктом художниці Оксани Новак: на стелі у вигляді розгорнутої книги – портрет молодої, усміхненої Віри у вишиванці, обабіч якого – уривок із поезії Тараса Шевченка «Мені однаково…» українською та англійськими мовами; у верхньому куті правор вмонтовано капсулу з її прахом.

До реалізації проєкту, спонсорованого Аланом Флаверсом – виконавцем волі Віри Річ, долучились Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національна спілка письменників України, Рівненське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта», Володимир та Сергій Поліщуки, Тетяна Раданевич, Оксана Приходько.

На мітингу памʼяті виступили Дмитро Дроздовський, Анатолій Леонтьєв, Алан Флаверс, Джейн Тейлор, Язеп Янушкевич, Ігор Ліховий, Анатолій Шпиталь, Ганна Косів, Оксана Приходько, Євген Букет, Зінаїда Тарахан-Береза, Наталія Гаєр. Учні канівської спеціалізованої школи із вивчення іноземних мов №6 прочитали вірші Тараса Шевченка в перекладі Віри Річ; священик УАПЦ о. Володимир відслужив панахиду.

У виступах було підкреслено, що талановита перекладачка «…працювала, жила своєю Україною, у якій був Тарас Шевченко. Ця людина, перекладаючи українську літературу в діапазоні від Шевченка до Стуса, витворила самобутню «англійську Україну», а, зрештою – Україну европейську», – підкреслив Дмитро Дроздовський.

Того ж дня Заповіднику були передані особисті речі видатної перекладачки; документи, книги, фото та інші матеріальні свідчення її життя і творчості, які згодом були представлені у експозиції музею Тараса Шевченка в Каневі: видання Шевченкових творів у перекладах Віри Річ, орден княгині Ольги ІІІ ступеня, яким було її нагороджено 24 серпня 2006 р.; її паспорт; диплом Міжнародної літературної премії імені Івана Франка 1997 р. (присудженої за переклади англійською мовою українських письменників-класиків та сучасних майстрів слова). В оновленій експозиції музею на Тарасовій Горі цьогоріч з’явиться новий експонат – барвиста хустка, яку Віра носила, коли була в Україні. До меморіальної колекції Заповідника її передав Алан Флауерс 3 березня 2025 року.

Памʼять про Віру Річ гідно пошановано і на державному рівні: 2020 року, на підставі подання Шевченківського національного заповідника, об’єкт культурної спадщини «Місце поховання праху перекладачки творів Т. Шевченка англійською мовою Віри Річ» по вул. Монастирок у м. Каневі внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

У лютому 2024 року, розпорядженням канівського міського голови №96-р одну із вулиць Канева (Ломаки) було перейменовано на вулицю Віри Річ.

На Тарасовій Горі вже стало традицією проводити наукові конференції, творчі зустрічі, меморіальні читання на пошанування Віри Річ. Її бажання бути похованою в серці України – Каневі не лише увиразнило символ поширення сили Шевченкового слова у світовому духовному просторі, а й долучило англійську перекладачку, зi студентських років закохану в літературу українців, до когорти визначних людей, причетних до імені Тараса Шевченка, історії Тарасової Гори. Тепер «відвідувачі з різних країн світу мають можливість прийти в Каневі до Віри Річ <…>, яка нарешті зустрілася з Тарасом Шевченком».

Віра Річ. Канів. Тарасова Гора. 1998 р.	Мітинг на цвинтарі в урочищі Монастирок. 15 квітня 2011 р.
15 квітня 2011 р.	На могилі Т. Шевченка. 15 квітня 2011 р.
Вручення ордену книягині Ольги Вірі Річ. Київ, 2006 р.	Паспорт Віри Річ (1936-2009 рр.)
Куточок еспозиції музею Т. Шевченка, присвячений В.Річ. 2001 р.	Віра Річ. 2000-і рр.
Тарасова Гора. 27 квітня 2025 р.	Канів. Квітень 2025 р.
Урочище Монастирок. 2025 р.	Вшанування памяті Віри Річ. Канів, Тарасова Гора. 2026 р.

Поділитися статтею

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.

У Шевченківському національному заповіднику вшанували пам’ять жертв Другої світової війни

8 Травня, 2026

З нагоди 8 травня – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, бібліотекарі Шевченківського національного заповідника організували низку пам’ятних заходів. Програма була спрямована на глибоке осмислення трагічних подій Другої світової війни, вшанування подвигу полеглих та утвердження цінності миру. (більше…)

Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

1 Травня, 2026

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського. (більше…)

Пам’яті Віри Річ

Більше новин

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику вшанували пам’ять жертв Другої світової війни

8 Травня, 2026

Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

1 Травня, 2026

Графік відвідування:

9:30 – 17:00

Вихідний:

Понеділок

Замовлення екскурсій:

Контактні особи:

Тамара Філіпович

Юлія Ярмоленко

Напрямки діяльності

Пам’яткохоронна

Експозиційно-виставкова

Структура

Публічна інформація

Мапа сайту

Розроблено Farhus Digital Agency

©2021 Шевченківський національний заповідник