Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського.
Захід розпочався творчою програмою, у якій поєдналися художнє слово та музика. Учасники вечора проникливо декламували поезії Максима Рильського, передаючи глибину його думки, ліризм і красу українського слова. Свої виступи представили читці – Андрій Головко, Марія Терещенко, Марія Шевченко, Анастасія Воропай, Яна Блажієвська, Сергій Магура, Анастасія Письмак.
Музичну атмосферу доповнили виступи солістів: Галини Погрібної, Лідії Козирєвої, Володимира Ноздренка, Дарини Кравчук. Окрасою вечора стали виступи народного хору «Зорецвіт».
Вагомий внесок у підготовку учасників і проведення заходу здійснили керівники (куратори): Наталія Апонасевич, Анастасія Ярмоленко, Валентина Шевчук, Анатолій Кондратенко, Костянтин Сторчоус.
Ведучі заходу Крістіна Ярмоленко та Каміла Касяненко створили цілісну та емоційно насичену атмосферу літературного свята.
На заході з промовою виступила Людмила Сокур – учений секретар Заповідника, кандидат історичних наук, яка підкреслила значення творчості Максима Рильського для української культури та сучасності.
Особливою подією стало слово онука поета – Максима Георгійовича Рильського, який поділився спогадами про свого видатного дідуся.
У ході заходу відбулось урочисте нагородженя переможців конкурсу читців поезії Максима Рильського, які отримали відзнаки та пам’ятні подарунки.
Захід став яскравим свідченням того, що слово Максима Рильського живе й сьогодні, надихаючи нові покоління на любов до української літератури.
Захід організували та провели:
Куратор проекту – Людмила Сокур.
Ідея, сценарій та режисура – заслужений працівник культури України Олександра Прошак.
Фото– та відеосупровід забезпечила Олена Паніван.
Офіційні партнери заходу – Віра Носенко, голова БО «Фонд Тарасова земля» та БО «Фонд Максима Рильського Троянди та виноград» в особі Максима Рильського.
Завершився вечір щирими вітаннями гостей і спільним фото на згадку.

Поділитися статтею

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.