Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського.
Захід розпочався творчою програмою, у якій поєдналися художнє слово та музика. Учасники вечора проникливо декламували поезії Максима Рильського, передаючи глибину його думки, ліризм і красу українського слова. Свої виступи представили читці – Андрій Головко, Марія Терещенко, Марія Шевченко, Анастасія Воропай, Яна Блажієвська, Сергій Магура, Анастасія Письмак.
Музичну атмосферу доповнили виступи солістів: Галини Погрібної, Лідії Козирєвої, Володимира Ноздренка, Дарини Кравчук. Окрасою вечора стали виступи народного хору «Зорецвіт».
Вагомий внесок у підготовку учасників і проведення заходу здійснили керівники (куратори): Наталія Апонасевич, Анастасія Ярмоленко, Валентина Шевчук, Анатолій Кондратенко, Костянтин Сторчоус.
Ведучі заходу Крістіна Ярмоленко та Каміла Касяненко створили цілісну та емоційно насичену атмосферу літературного свята.
На заході з промовою виступила Людмила Сокур – учений секретар Заповідника, кандидат історичних наук, яка підкреслила значення творчості Максима Рильського для української культури та сучасності.
Особливою подією стало слово онука поета – Максима Георгійовича Рильського, який поділився спогадами про свого видатного дідуся.
У ході заходу відбулось урочисте нагородженя переможців конкурсу читців поезії Максима Рильського, які отримали відзнаки та пам’ятні подарунки.
Захід став яскравим свідченням того, що слово Максима Рильського живе й сьогодні, надихаючи нові покоління на любов до української літератури.
Захід організували та провели:
Куратор проекту – Людмила Сокур.
Ідея, сценарій та режисура – заслужений працівник культури України Олександра Прошак.
Фото– та відеосупровід забезпечила Олена Паніван.
Офіційні партнери заходу – Віра Носенко, голова БО «Фонд Тарасова земля» та БО «Фонд Максима Рильського Троянди та виноград» в особі Максима Рильського.
Завершився вечір щирими вітаннями гостей і спільним фото на згадку.

Поділитися статтею

У КАНЕВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «МУШЛІ З ЕПОХИ ДИНОЗАВРІВ – АМОНІТИ…» МИСТКИНІ ТА ЗАСНОВНИЦІ АМОНІУЗМУ ОЛЬГИ ШИНКАРЕНКО

4 Серпня, 2026

У Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника відкрилася виставка «Мушлі з епохи динозаврів — Амоніти...» української дизайнерки-художниці, колекціонерки та триразової рекордсменки України Ольги Шинкаренко. Яка діятиме до 20 серпня 2026 року та представить відвідувачам унікальний мистецький напрям — амоніузм, авторкою якого є мисткиня. (більше…)

У Шевченківському національному заповіднику відбулися ХXIV Затуливітрівські читання

31 Липня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику (ШНЗ) відбулися ХXIV Затуливітрівські читання – традиційний культурно-мистецький захід, приурочений до вшанування пам’яті українського поета, публіциста й громадського діяча Володимира Затуливітра. (більше…)

УВАГА! ЕКСКЛЮЗИВНА ПОДІЯ! ВІДКРИТТЯ!

27 Липня, 2026

Музей Тараса Шевченка презентує ексклюзивний ретроспективний літопис, який раніше ніколи не експонувався для широкого загалу. Запрошуємо вас у захопливу мандрівку часом – на нову тиматичну виставку «ШЛЯХ ДО ТАРАСОВОЇ ГОРИ: СТУДЕНТСЬКИЙ КАНІВ 40-60-Х РР. ХХ СТ.». Цей проєкт – рідкісна можливість побачити місто та його головну святиню очима покоління, яке відбудовувало та творило післявоєнну історію нашого краю. Багатьох канівців та гостей міста і сьогодні захоплює неймовірна краса канівських гір понад Дніпром. Ці живописні ландшафти чарують кожного, хто піднімається на Тарасову Гору до Могили Кобзаря. Звідси відкриваються неповторні краєвиди, які у свій час надихнули Тараса Шевченка на створення безсмертних поетичних та художніх шедеврів. Під час проведення екскурсій науковці музею, цитуючи безсмертні поетичні рядки, звертають увагу гостей на твори митців, які на початку ХХ століття творили живописний літопис Канева. На жаль, художніх полотен того часу із зображенням цього сакрального місця збереглося не так і багато. Однак у 40-рр. ХХ століття, з ініціативи видатних українських майстрів пензля – викладачів Київського художнього інституту – у Каневі, неподалік Тарасової Гори, було побудовано літню навчально-творчу базу для студентських пленерів. Відтоді наше місто стало джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей, які свої мистецькі рефлексії відтворювали на папері чи полотні. Потрапивши у Канів, студенти-першокурсники надовго залишали інститутські майстерні й переходили до безпосередньої роботи з натури. Їхніми навчальними аудиторіями ставали береги Дніпра, канівські кручі, міські вулиці, старі будинки, подвір’я та околиці Тарасової Гори. На етюдах, рисунках і живописних полотнах постає Канів середини ХХ століття – тихий, неквапливий, ще не змінений масштабною пізнішою сучасною забудовою. На цих камерних творах відкриваються широкі дніпровські краєвиди, човни біля берега, зелені схили, українські хати та портрети знайомих багатьом сучасникам канівців. Це були не лише студентські вправи з кольору, світла й композиції, а й своєрідні художні документи тієї епохи. Особливої цінності цій виставці надає те, що більшість її учасників згодом стали відомими художниками, визначними представниками українського образотворчого мистецтва. Однак у роботах того періоду, представлених на виставці, вони ще тільки шукають власну художню мову, експериментують, помиляються і вчаться бачити світ. Виставка дає можливість простежити, як із перших студентських етюдів поступово народжувався індивідуальний почерк майбутніх митців, а Канів і Тарасова Гора ставали важливою частиною їхнього професійного та духовного становлення. Для молодих митців шлях до української святині був значно більшим, ніж просто навчальна практика. Це було духовне сходження, зустріч із джерелами національної культури, усвідомлення відповідальності художника перед власним народом. Саме тут формувалися світогляд, громадянська позиція та творче покликання майбутніх корифеїв вітчизняного мистецтва. Тож запрошуємо поглянути на минуле Канева очима колишніх студентів. У представлених на виставці етюдах і рисунках ще немає урочистої завершеності зрілих полотен. Натомість є щирість першого натхнення, творчого відкриття, захоплення величчю Дніпрових круч, мовчазною красою Тарасової Гори. В ескізах оживають старі канівські вулиці, білі хати, човни на пристані, тихі сади й люди, які жили поруч із святинею українського духу. Запрошуємо вас відчути подих тієї неповторної епохи та відкрити свій власний шлях до Тарасової Гори крізь чисте світло студентського живопису.