11 квітня 2025 року в бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Життєдайне джерело поезії Катерини Піки», присвячений 100-річчю з дня народження канівської поетеси. (більше…)
Читати далі
УВАГА! Підходить до завершення щорічний літературно-мистецький конкурс «РОДУ КРИНИЦЯ ВІЩА», який стартував 13 лютого 2025 року. Конкурс триває до 18 квітня і проводиться у двох намінаціях: «Література» (секції: поезія, проза; мова літературних творів ‒ українська ) та «Образотворче мистецтво» (секції: живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, скульптура, художнє фото). (більше…)
Читати далі
Ілюстративний, побутовий. На першому плані під полукіпком спить молода жінка-селянка, біля неї – маленький хлопчик. За полукіпком, на тлі пшеничного лану та кулі сонця з променями, що охоплюють все небо, – молодий селянин ( з усміхненим обличчям, довгими вусами; у брилі,світлому одязі; у піднятих над головою руках тримає серп і пучок стебел пшениці). Кольори: білий, чорний, жовтий, коричневий. Під зображенням – графітним олівцем авторський напис і підпис: «Т.Шевченко. «Сон» («На панщині пшеницю жала…») В. Лопата».
Побутовий, ілюстративний. На першому плані – біля тину сидить старий чоловік з маленьким хлопчиком на руках; хлопчик простягає руки до матері, яка поклавши руку на плече діда, стоїть поруч і дивиться на дитину. За ним, на тлі великої сонячної кулі, у гнізді на колесі, що на стовбурі дуба – три лелеки (середній стоїть, розправивши крила). На другому плані – на двох хатах гнізда з лелеками. Під зображенням – авторський напис і підпис графітним олівцем: «Т. Шевченко. «І досі сниться…», В. Лопата». Кольори: білий, чорний, блідо-бежевий.
Ілюстративний. Портретний. На фоні листя, між яким проглядають яблука – погрудне зображення дівчини (профіль праворуч) у вишитій сорочці, в сережках. Руки підняті до розпущеного волосся, що перекинуте через плече. Кольори: коричневий, зелений, червоний, жовтий, чорний, рожевий, з відтінками. Внизу – авторські написи олівцем: ліворуч – «Катерина», праворуч – автограф художника.
Предмет сакрального призначення. Права стулка царських врат (які є центральною частиною іконостасної стіни – визначального місця храму) – напівовальної форми, оздоблена (тло) традиційною українською сакральною різьбою – розкішним позолоченим барочним орнаментом, в основі якого – стилізоване листя і галузеві паростки, закручені в спіралі. В центрі стулки – прямокутне клеймо (із виступаючою стилізованою рамкою) з образом (іконою) святого священномученника Власія. Святого зображено на повний зріст, постать – анфас, голова повернена ¾ ліворуч, туди ж спрямований і погляд широко відкритих очей; з сивим довгим хвилястим волоссям, вусами, бородою. Верхній священницький одяг – фелонь (риза) – червоного кольору із золотистою каймою. З-під одягу внизу видно передки закритого взуття. Поверх фелоні – єпитрахиль (омофор) (подвійний рушникоподібний плат синьо-зеленого кольору із золотистою каймою), широка стрічка якого покладена на шию, а два довгих кінці спереду на погрудді з’єднані й спущені донизу. На грудях – хрест. Права рука святого згідно канону піднята в благословляючому жесті (хоча складені пальці руки можуть символізувати Учительство), у лівій руці – книга Евангелія під краєм є пітрахіля. Над головою св. Власія напис червоною фарбою: СВЩ. Власій. Тло нейтральне, темно-коричневе, лише висвітлене вгорі оранжево-жовтим кольором (своєрідна еманація святості). Фарбова гама, витримана в червоному, синьому, жовтому кольорах, – так звана «трійчатка».
Предмет сакрального призначення. Ліва стулка царських врат (які є центральною частиною іконостасної стіни – визначального місця храму) – напівовальної форми, оздоблена (тло) традиційною українською сакральною різьбою – розкішним позолоченим барочним орнаментом, в основі якого – стилізоване листя і галузеві паростки, закручені в спіралі. В центрі стулки – прямокутне клеймо (із виступаючою стилізованою рамкою) з образом (іконою) Святої Діви Марії. Святу зображено на повний зріст, постать – анфас, злегка схилена голова повернена ¾ праворуч, туди ж спрямований і сумний погляд великих очей, обличчя овальне, брови чорні, тонкі, рівні, ніс прямий, губи повні; полиски світла на чолі (над правою бровою), на носі, на правій щоці і шиї. Верхній одяг – плащ-мафорій – синього кольору (із блакитними відблисками ліворуч). Туніка (нижній одяг) умовно із темно-синьої кофти та червоної (колір пожухлий до коричневого) спідниці (із синім тоном низу), драпірованої кількома складками. Спід одягу внизу видно передки закритого взуття. У правій руці на рівні грудей Свята Марія тримає хрест, ліва рука (видно кисть з–під мафорія) покладена на груди. Над головою Святої Марії напис червоною фарбою: Св. моч. Марія. Тло нейтральне, темно-коричневе, лише висвітлене вгорі оранжево-жовтим кольором (своєрідна еманація святості). Фарбова гама, витримана в синьому, червоному, жовто-коричневому кольорах, – так звана «трійчатка».
Портретний. На першому плані – Тарас Шевченко: дивиться на глядача; по пояс; останніх років життя; без головного убору; права рука притискає до грудей букет волошок і бриль. Праворуч спиною до поета стоїть дівчина:у вишитій сорочці, із стрічкою на голові; у піднятих руках тримає кінці розірваної нитки.
