Я знаю, ти чуєш, Тарасе!

Щиро, душевно, по-сімейному затишно пройшов захід, присвячений 110 річниці з дня народження Андрія МАЛИШКА, та презентація книги  Сергія Гальченка  «Остап Вишня: невеселе життя».

Вітальне слово Валентини КОВАЛЕНКО, в.о.генерального директора, спогади та роздуми Миколи ТОМЕНКА, громадського діяча, доктора політичних наук,  лідера політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна», про роль української мови у становленні УКРАЇНСЬКОГО суспільства, цікава доповідь Світлани БРИЖИЦЬКОЇ, заступника генерального директора з наукової роботи, про неодноразові відвідини Тарасової гори Андрієм Малишком, розповідь про свої перші розвідки і публікації про Андрія Малишка Сергія ГАЛЬЧЕНКА, літературознавця, кандидата філологічних наук, заслуженого працівника культури України, заступника директора Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ, та презентація його книги про Остапа Вишню не залишили байдужими гостей заходу.

Цікавою була розповідь пана Сергія про історію написання цієї книги, яка стала справжнім літописом невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Сергій Гальченко є упорядником, автором вступної статті й приміток. Ще в 1989 році автор обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.

Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.

У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.

Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.

Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.

Два примірника презентованої книги  автор подарував до фондової колекції заповідника та бібліотечної збірки.

На завершення зустрічі учасники та гості заходу акапельно виконали «Пісню про рушник»  на слова А.Малишка.