Хранителька Української Святині
До 85-літнього ювілею ЗінаїдиТарахан-Берези
Сила, мудрість, єдність кожної спільноти здавна визначалася умінням поціновувати і пошановувати тих, хто своїми чеснотами – талантом, знанням, досвідом, здобутками та громадянською позицією сприяв її розвитку,стверджував ціннісні пріоритети та вказував вектори подальшого руху.
Серед таких достойників – Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза – наша сучасниця, відома і авторитетна шевченкознавиця, фахівчиня музейної справи високого рівня, яка протягом понад 50-ти років здійснювала почесну місію хранительки Шевченківського Меморіалу, 22 травня святкує свій 85-ти літній ювілей.
Мабуть, саме місце і дата народження майбутньої науковиці визначили її долю та життєве призначення: народилась вона у Каневі, , в день 78-ми річчя з часу навічного повернення Тараса Шевченка в Україну та в рік відкриття Шевченківського меморіалу на Тарасовій Горі. Відчуваючи тонко і глибоко світ українського Генія, особливу ауру і енергетику Гори-Могили, Зінаїда Панасівна одну за одною відкривала невідомі сторінки історії, з ними пов’язаної
З. П. Тарахан-Береза – кандидатка філології, Заслужена працівниця культури України, Лауреатка премії імені В. Вернадського, Почесна громадянка міста Канева; авторка чотирьох ґрунтовних розвідок монографічного, історичного, пам’яткоохоронного характеру та понад 300 наукових публікацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях.
Результатом глибоких наукових досліджень вченої стала історична реконструкція дерев’яної козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці поч. ХVIII ст. За заслуги «з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви» її було нагороджено орденом Святої великомучениці Варвари. Вона нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України, Почесною відзнакуою Черкаської обласної ради та облдержадміністрації «За заслуги перед Черкащиною».
Такий щедрий доробок вченої – це, насамперед, ґрунтовна освіта, енциклопедичні знання, неперервний пошук, природна допитливість, невтомна робота та, звичайно ж, незгасима любов до рідного краю і до Шевченкового Слова.
Нині Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза перебуває на заслуженому відпочинку, втім подвижницький труд, науковий доробок, неосяжний пласт зібраного архівного матеріалу, творчий шлях і життєва позиція, вкорінені долею у Тарасову Гору, дають незаперечне право вважати її справжньою Хранителькою української Святині, а громадянська мужність науковиці у відстоюванні священної вершини і заповідних видноколів мають стати керунком для сучасних та майбутніх хранителів Шевченківського меморіалу в Каневі.
Многая літа, дорога Зіно Панасівно!
Хранителі Шевченківського меморіалу
