Воєнні злочини росії проти українських об’єктів культурної спадщини та закладів культури
Станом на 30 липня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало вже 450 епізодів воєнних злочинів росії проти української культурної спадщини.
Тож нині внаслідок обстрілів окупантів зазнали руйнацій і пошкоджень вже 135 об’єктів культурної спадщини. Зокрема, це 23 пам’ятки національного значення, 105 пам’яток місцевого значення, 108 об’єктів цінної історичної забудови та 7 щойновиявлених об’єктів культурної спадщини.
Внаслідок дій окупантів були знищені або постраждали 346 мистецьких об’єктів та закладів культури.
На жаль, 14 об’єктів на Донеччині, Київщині, Сумщині та Чернігівщині зазнали повного знищення. Зокрема, це:
Дім молитви христян-євангелістів у м. Торецьк, Донецької обл. (релігійна споруда),
Всесвяцький православний скит Святогірської лаври у с. Тетянівка, Донецької обл. (релігійна споруда),
Пам’ятник митрополиту Ігнатію Маріупольському у Маріуполі, Донецької обл. (меморіальний пам’ятник),
Бібліотека православної церкви св. Петра Могили у Маріуполі, Донецької обл. (бібліотечне зібрання),
Музей історії та археології Маріупольського державного університету у Маріуполі, Донецької обл. (музейне зібрання),
Пам’ятник гетьману Петру Сагайдачному в смт Мангуш, Донецької обл. (меморіальний пам’ятник),
Пам’ятник загиблим воїнам АТО в смт Мангуш, Донецької обл. (меморіальний пам’ятник),
Георгіївська православна церква у с. Заворичі, Київської обл. (щойновиявлений об’єкт культурної спадщини та релігійна споруда),
Вознесенська православна церква у с. Лук’янівка, Київської обл. (щойновиявлений об’єкт культурної спадщини та релігійна споруда),
Пам’ятник землякам, загиблим у зоні АТО/ООС у смт Бородянка, Київської обл. (меморіальний пам’ятник),
Сільська бібліотека у с. Підгайне, Київської обл. (бібліотечна будівля та зібрання),
Краєзнавчий музей у смт Іванків, Київської обл. (музейна будівля та зібрання),
Старовинна залізнична станція у м. Охтирка, Сумської обл. (об’єкт цінної історичної забудови),
Старовинна паркова альтанка у Чернігові (об’єкт цінної історичної забудови).
«Ці цифри, на жаль, не є фінальними і списки пошкоджених релігійних споруд фахівці продовжують уточнювати. Наразі ще близько 50 епізодів перебувають на перевірці», – сказала заступниця Міністра культури та інформаційної політики Катерина Чуєва.
Допомагайте також фіксувати злочини рф на національній платформі: https://culturecrimes.mkip.gov.ua/.
Нагадаємо, руйнування об’єктів культурної спадщини – воєнний злочин за Гаазькою конвенцією 1954 року.
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.