Творча співпраця українських музейників
6 червня 2023 року науковці Шевченківського національного заповідника Ганна Манжара, Тетяна Чулкова, Сергій Леонтьєв на чолі з в. о. генерального директора Валентиною Коваленко відвідали Музей української діаспори (м. Київ). Метою поїздки було знайомство з колегами, обмін музейним досвідом, обговорення спільних наукових проектів та участь у презентації виставки «КРИЧЕВСЬКИЙ І САЄНКО: МАЙСТЕР І УЧЕНЬ», присвяченої двом видатним українцям – Василю Григоровичу Кричевському та його талановитому учневі Олександру Ферапонтовичу Саєнку. Імена цих митців навіки вплетені в історію Шевченкового меморіалу. Василем Кричевським було створено проект та побудовано літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка біля його могили. А Олександр Саєнко, захоплений творчістю Кобзаря, за дорученням архітектора Кричевського, спеціально до урочистого відкриття музею у Каневі, виконав інкрустоване панно з образом Тараса Шевченка. 1937 року Олександр Ферапонтович представив роботу – декоративне панно «Т. Г. Шевченко під вербою» (дерево, солома, темпера. 100х160), яке з того часу і до початку повномасштабної російсько-української війни експонувалося в експозиції канівського музею.
На виставці були присутні шанувальники творчості видатних українських митців – музейники, науковці, історики, архівісти, художники та представники громадськості, які мали змогу поділитися своїми враженнями, спогадами, науковими розвідками. Перед гостями виступили мистецтвознавець, донька Олександра Саєнка – Ніна Саєнко, доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик, відомий український кінорежисер Олександр Санін, громадський діяч, міністр культури і туризму України (2005-2006) Ігор Ліховий, голова благодійного фонду “Дар” Валентина Підгорна, директор Музею мистецької родини Кричевських Антон Плохой з Опішні та інші. Функції модератора заходу виконувала мистецтвознавець, директор Музею української діаспори та куратор проекту Оксана Підсуха.
Від Шевченківського національного заповідника до виступу було запрошено в. о. генерального директора Валентину Коваленко, яка розповіла присутнім про унікальні музейні предмети – твори Василя Кричевського та Олександра Саєнка у колекції Заповідника, про рішення відтворити інтер’єри та фасад музею Тараса Шевченка у Каневі за первісним задумом архітектора. Вручила символічні подарунки Музею української діаспори та Ніні Саєнко з вдячністю за теплий прийом та з надією на подальшу співпрацю.
Сектор експозиційно-виставкової роботи відділу наукових досліджень Шевченківського національного заповідника
 |
 |
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.