Пам’ятай, що живеш…
18 липня 2023 року вся українська мистецька спільнота відзначає 105 – ту річницю народження народного художника України ВАСИЛЯ ЗАБАШТИ (м. Київ).
Для співробітників Шевченківського національного заповідника Василь Забашта був надійним досвідченим другом і мудрим порадником. Його ненав’язливе слово професійного живописця і вчителя слугувало значимим аргументом та мотиваційним чинником у багатьох питаннях.
Знайомство родини Забашт з Каневом відбулося ще у далекі 50-60-і роки ХХ століття, коли Василь Іванович почав працювати у Київському державному художньому інституті. Майже кожного літа привозив студентів на базу практики до Канева, насолоджуючись та рефлексуючи мальовничими краєвидами канівських гір понад Дніпром: «…Враження колосальні: високі гори, що біжать одна за одною. А Дніпро! А та неймовірна гама природних кольорів!!! Хотілося доторкнутися до тієї гами кольорів, яка змінювалась впродовж кожної миті. Навіть художнику важко передати на полотні ці враження складно!». З особливими відчуттями піднімався з студентами на могилу Тараса Шевченка: «…серце дрібно затремтіло, пережив неймовірні враження. Місце, яке обрав для оселі, стало місцем його спочинку».
Творчу та педагогічну роботу митець завжди поєднував з громадською. Став співорганізатором Всеукраїнської громадської організації «Зелений світ», очолював комісію із захисту екології, культури та природи України при Київській організації Національної спілки художників України, був активним членом Товариства пам’яток історії та культури України, відстоюючи духовні і матеріальні святині українського народу.
Його активна громадянська позиція знайшла свій вияв у боротьбі за видноколи Тарасової Гори у 90-і роки ХХ століття від посягань радянського Міненерго, промислової забудови канівських заповідних територій. Василь Іванович включився у загальномасштабну акцію протесту і разом з українським народом відстояв лівобережжя напроти могили Тараса Шевченка.
Чернеча Гора, Могила Кобзаря та Канів назавжди стали особливими місцями для родини. У Шевченківському національному заповіднику зберігаються роботи художника, присвячені канівській тематиці середини ХХ століття: «Музей Тараса Шевченка в Каневі», «Канів. Чернеча Гора», «На Чернечій горі. Канів», «Похмурий день. З Чернечої гори», «Порив вітру. На Чернечій горі».
У 2003 році у Шевченківському національному заповіднику була організована персональна виставка митця «Святої України слава», після якої автор подарував Заповіднику портрет Тараса Шевченка із пророчою назвою «Борітеся – поборете». За два роки по смерті видатного художника, дякуючи родині митця: дружині Людмилі Іванівні, дітям, відомим в Україні митцям – Галині і Ростиславу Забаштам, на Тарасовій Горі було створено ще один мистецький проект під назвою «Заповіт Василя Забашти». Тематичне монументальне полотно «Прометей духу», над яким митець працював впродовж семи років, було подароване родиною художника та стало центральним музейним предметом у тематичному розділі експозиції «Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство».
Ми пам’ятаємо і шануємо Василя Івановича, а його роботи продовжують справу Вчителя і Художника, презентуючи українське образотворче мистецтво на національному та світовому рівні з вершини Тарасової Гори.
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.