«Блокпости Шевченкового слова» – 2025
Березень в Україні називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку – новим та неповторним.
Як весна оновлює природу, так само і поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає щиро любити свій народ, свою Україну.
Традиційним стало у ці дні проводити в музеї Тараса Шевченка літературний урок «Блокпости Шевченкового слова». Цього року він присвячений воєнній ліриці.
Події в Україні за останні три роки залишили глибокий відбиток на всіх аспектах суспільного життя, і література не стала винятком. Війна, що триває, вплинула на формування нових літературних напрямків, дала поштовх для створення воєнної прози й поезії, а також змінила літературні смаки українців. Читачі стали більше цікавитися реалістичною літературою, що відображає події війни та соціально-політичні проблеми. Це природна реакція на виклики часу – люди прагнуть зрозуміти те, що відбувається.
Захід відкрила заступник генерального директора Шевченківського національного заповідника з наукової роботи, кандидат історичних наук Світлана Брижицька. У своєму зверненні до учасників заходу – представників молодого покоління – вона наголосила, що так, як Шевченкова поетична «закваска» преобразила усю Україну у ХІХ столітті, так і у ХХІ столітті вона зробила диво: «тісто» народного супротиву, передусім духовного, – «зійшло», а гідність – відновилася! Відповідальність людини за власні вчинки є саме тим, чого так відчайдушно потребує Україна сьогодні. Шевченкові березини – чудова можливість зрозуміти багатство Слова Кобзаря. Поет Шевченко – людина великої віри й високого духовного злету. Багато років ворог фізично знищував мільйони українців, але тілесна плоть народу все-таки відновлювалася, бо залишалася непошкодженою інформаційна матриця буття. Шевченко показує сучасним українцям, що було «автентично їхнім» і як знову стати «собою» у вільній Україні. Науковиця підкреслила, що захід відбувається завдяки, насамперед, титанічним зусиллям Збройних сил України, завдяки нашим військовим, які щодня дивляться смерті у вічі. А це зібрання – спосіб підняти патріотичний дух та своєрідна підтримка українців.
Свій поетичний доробок презентували: громадська діячка з с. Мартинівка, медпрацівниця Марія Костенко; голова Канівської літературної студії «Зорянка», поетеса, науковий співробітник Шевченківського заповідника Віра Носенко.
Поезію військового, музиканта, лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка Павла Вишебаби, який з початком повномаштабного вторгнення Росії в Україну став на захист нашої незалежності, декламував провідний науковий співробітник заповідника Микола Чорний.
У глибоких поетичних творах, що прозвучали кожен з присутніх знайшов для себе живильну силу та віру в перемогу.
Літературно-мистецьку композицію «Наступна станція мир або життя без війни» учасникам заходу представили учні відділу сценічного мистецтва Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (керівник – викладач Валентина Шевчук).
Учасниками заходу були вчителі та учні гімназій сіл Канівщини: Таганча, Мартинівка, Степанці.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |