«Роду криниця віща»
Шевченківський національний заповідник спільно із Черкаською обласною організацією Національної спілки письменників України, Черкаською обласною організацією Національної Спілки художників України, Черкаським обласним управлінням освіти проводить щорічний літературно-мистецький конкурс «Роду криниця віща» з метою виявлення і підтримки літературно- та художньо обдарованих учнів і студентської молоді, виховання в них любови і поваги до свого роду, рідної землі своїх батьків і пращурів, інтересу до пізнання родинних звичаїв і традицій.
Цьогоріч літературно-мистецький конкурс набуває статусу Всеукраїнського, оскільки означена тема роду все більше актуалізується в житті людей, зокрема молоді. Оголошується конкурс з 17 лютого і проводиться у двох секціях: «Літературна творчість» та «Рід і родина – очима юних художників».
Прийом робіт на конкурс закінчується 1 травня. Вручення нагород переможцям відбудеться на Тарасовій горі в м. Каневі 18 травня в рамках відзначення Дня матері, Міжнародного дня сім’ї та Міжнародного дня музеїв.
Для участі в конкурсі допускаються старшокласники (9 – 11 класи) та студенти. Можна надсилати поетичні та прозові твори (вірші, оповідання, новели, есе, казки) і малярські роботи, у яких мистецьки осмислено власне бачення ролі родинної основи у формуванні духовно цілісної особистості, зокрема ролі у цьому процесі батька-матері, діда-баби, пращурів із їхніми родовими моральними законами; проблеми втрати сімейних цінностей тощо.
Мова творів ‒ українська.
Разом із творчими роботами просимо надіслати:
Коротку біографічну довідку, вказавши прізвище, ім’я та по-батькові автора, рік народження;
Домашню адресу, електронну адресу та номер телефону;
Назву навчального закладу, курс або клас;
Інформацію про відвідування літературних гуртків,мистецьких шкіл, а також прізвище, ім’я та по-батькові їхніх керівників;
Інформацію подавати в електронному вигляді на адресу: trunok.kovalenko@ukr.net (із зазначенням: «Конкурс «Роду криниця віща»). Художні роботи надсилати на адресу: Черкаська обл., м. Канів, відділення Нової Пошти №2.
Переможці отримають дипломи, грамоти, пам’ятні подарунки, безкоштовні екскурсії музеєм Тараса Шевченка. Кращі твори будуть надруковані та видані окремою збіркою, проілюстрованою кращими роботами юних художників. На переможців чекають майстер-класи від відомих письменників та художників.
Телефони для довідок: 0964999600, (0236) 32368
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.