До Дня Прапора України

Аби кожен онук отак зберігав пам’ять про свого діда і його слово, як це робить онук геніального поета Максима Рильського – Максим Георгійович Рильський – точно українство би не переживало болючого розриву поколінь, а, навпаки, володіло би неабиякою духовною силою єднання.

Літературно-мистецьке коло “Шевченкіана Максима Рильського” відбулося у конференц-залі музею Т. Шевченка в Каневі. Щирі спогади про діда, дбайливо зібрані хроніки його перебування на могилі Пророка, записи віртуальної гри на піаніно, читання поетом Рильським відомих поезій “Слово про рідну матір”, “Троянди й виноград” – природньо, з любов”ю передавалося Максимом Георгійовичем слухачам. Дехто від тої любові зронював щасливі сльози.

Заповідник отримав у дарунок цінні відео-записи, що продовжують “документувати” історію і таланту, і впливу на його формування СЛОВА ТАРАСА.

Щирцево дякую поетесі, канівській громадській активістці Вірі Носенко, яка постійно долучає до зустрічей на Тарасовій Горі знакових людей, що творять українську історію.