Повернутися до новин

«Всесвітній день вишиванки» отримав Гран-прі на Європейському саміті культурної спадщини-2022

Два українські проєкти отримали нагороди у конкурсі Європейської культурної спадщини-2022 – European Heritage Awards/Europa Nostra. Так, ініціатива «Всесвітній день вишиванки» виборола Гран-Прі конкурсу, а проєкт «Андріївська церква» – став лауреатом.

Нагородження відбулося в Державному оперному театрі Праги 26 вересня. 5 лауреатів Гран-прі, а також «переможець громадського вибору» (Public Choice Award) були обрані серед 30 номінантів з 18 країн континенту за «найбільші досягнення цього року».

World Vyshyvanka Day стала володарем Public Choice Award. Ця ініціатива набрала найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, в якому взяли участь майже 11 тисяч громадян з усієї Європи. Організатори презентували її як «щорічне міжнародне свято, яке сприяє збереженню культової української вишиванки як важливого елементу спадщини українського народу».

Цього року вперше в історії переможець Public Choice Award отримає грошову винагороду в розмірі 10 тисяч євро.

«Я надзвичайно радий дізнатися, що ініціатива Всесвітнього дня вишиванки отримала нагороду «Приз громадськості». Ця знакова українська вишиванка є елементом спадщини українського народу. Я дуже радий, що Всесвітній день вишиванки відзначається і тут, у Чеській Республіці. Примноження культурної спадщини є нашим спільним європейським завданням, над яким ми постійно працюємо. Підтримка захисту та збереження культурної спадщини є також невід’ємною частиною нинішнього головування Чехії в Раді Європейського Союзу, особливо у час, коли європейський континент переживає військову агресію в Україні. Солідарність з Україною відображена у цьогорічній програмі Саміту європейської культурної спадщини, і я вірю, що разом ми зробимо свій внесок у допомогу українській культурній спадщині», – зазначив у вітальному слові Міністр культури Чеської Республіки Мартін Бакса.

Серед 30 лауреатів цьогорічної нагороди був ще один проєкт з України – Андріївська церква в Києві. Реставрація цієї церкви повернула народу України пам’ятку, що має значну культурну та духовну цінність, зазначили організатори. Нині церква функціонує як музей, там проводяться богослужіння, науково-просвітницькі заходи та концерти камерної музики.

«В цей особливо важкий час для Європи та світу, тепло вітаючи всіх лауреатів нашої премії, ми хочемо передати особливе послання підтримки та солідарності народу України та багатьом професіоналам та волонтерам, які продовжують працювати в Україні, незважаючи на жахливе вторгнення Росії в їхню країну. Ми особливо пишаємося тим, що двоє цьогорічних переможців походять з України: видатна реставрація Андріївської церкви в Києві та чудова ініціатива Всесвітнього дня вишиванки, яка також отримала довгоочікувану нагороду «Вибір громадськості», – сказав професор, доктор Герман Парцінґер, виконавчий президент «Europa Nostra».

У церемонії нагородження взяли участь 600 професіоналів, волонтерів, любителів і прихильників культурної спадщини з усієї Європи, зокрема й  Єврокомісарка з питань інновацій, досліджень, культури, освіти та молоді Марія Габрієль.

«Премія ЄС за культурну спадщину відзначає окремих осіб та громади за їхню видатну відданість справі збереження нашої багатої європейської спадщини. Саме завдяки їхній невтомній праці майбутні покоління зможуть насолоджуватися нею та надихатися нею. Всі лауреати премії є прикладом досконалості, і я рада поділитися з ними своїми найтеплішими привітаннями», – зазначила Марія Габріель.

Своєю чергою заступниця Міністра культури та інформаційної політики України Катерина Чуєва подякувала країнам Європи за постійну підтримку України й українських митців.

«Для нас велика честь бути тут! І, звичайно, ми дуже пишаємося і радіємо, що тут присутні і українські номінанти. Якщо Андріївська церква є символом Києва, то День вишиванки об’єднав мільйони людей: не тільки українців, а й усіх людей по всьому світу. Ми розуміємо, що Європа – це більше, ніж континент. Якщо ми звернемося до минулого України, то побачимо культурну спадщину тих народів, яких ми називаємо зараз давніми греками і римлянами, вікінгів і багатьох інших народів та спільнот, які залишили свій слід в історії України протягом тисячоліть, і в часи Київської Русі, і в часи Галицького королівства, і багато інших сторінок цієї історії пов’язують нас з Європою. Так, зараз ми мусимо просити допомоги і підтримки. І ми надзвичайно вдячні за цю підтримку міжнародної спільноти. Але я вірю, що колись ми і самі зможемо допомагати іншим, і це є “наша Європа”, – сказала Катерина Чуєва.

Нагадаємо, з 25 по 27 вересня у Празі триває Європейський саміт культурної спадщини-2022 – щорічна подія, заснована Europa Nostra та Європейським Союзом.

Прага обрана місцем проведення заходу не випадково, оскільки цього року відзначається 30-та річниця внесення її історичного центру до Списку всесвітньої спадщини.

Основним завданням Європейського саміту є мобілізація екосистеми європейської спадщини задля спільних дій й більш мирного та сталого майбутнього європейського суспільства, економіки і довкілля.

Організація-засновник саміту Europa Nostra рішуче засуджує вторгнення Росії в Україну.

«Ми дійсно ще більше переконані в нагальній потребі поставити спільні європейські цінності та спільну культурну спадщину в саме серце наших демократій», – підкреслили в організації

 

 

Поділитися статтею

Більше новин

Собор старший за москву, але під московським патріархатом!

22 Серпня, 2024

Куди ж дивиться держава? (більше…)

Читати далі

99 років з часу оголошення території могили Т. Г. Шевченка державним заповідником

20 Серпня, 2024

Новітня сторінка в історії Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли українська земля навіки прийняла пророка національного відродження, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Цього дня було виконано його заповітну волю – знайти вічний спочинок в Україні. Відразу ж перейменована на Тарасову гору, ця вершина стала одним із національних центрів єднання українців довкола ідеї створення Української Соборної Держави. (більше…)

Читати далі

Відбулись Затуливітрівські читання

8 Серпня, 2024

На Канівщині відбулися традиційні 22-гі Затуливітрівські читання У Каневі на Чернечій горі та в мальовничому Бучаку на Дніпровських схилах днями пройшли вже традиційні 22-гі Затуливітрівські читання. Вони присвячені світлій пам’яті відомого українського поета, прозаїка, перекладача та журналіста Володимира Затуливітра. Адже саме на цій землі в історичному та містичному Бучаку на Козацькому шпилі знайшов він свій вічний спочинок. Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни. У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”. На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко. Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії. Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський. Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов. На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду… «Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…» Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.

Читати далі