Тарасова гора в житті Якова Давидзона

(до 25 річя з дня смерті фотомитця)

26 січня 2023 року виповнюється 25 років з дня смерті Якова Давидзона, відомого фотомитця, лауреат шевченківської премії. Яків Борисович назавжди тісно пов’язаний з історією звільнення Чернечої/Тарасової гори від гітлерівських варварів у 1944 році. Його ім’я щодня згадуємо в екскурсіях, адже його фото завжди знаходили своє місце в кожній новій експозиції музею Тараса Шевченка.

206-а стрілецька дивізія звільнила Канів 31 січня 1944 р. А вже 28 лютого 1944 р. Був складений Акт державної комісії, в якому на 10 сторінках викладено перелік скоєного нацистами на Чернечій горі: «Залишилось в музеї після господарювання оскаженілих псів Гітлера 10 експонатів; решта експонатів (понад 2 тисячі) вивезено, знищено або пошкоджено… Багато картин використовувалось фашистами для онуч і підстилок в бліндажах і казармах… Знищено 9 допоміжних будинків, готель із усім майном і двома сараями, пошкоджено східці на Чернечу гору. Знищено 800 дерев на території заповідника. Всього пограбовано та знищено німецько-фашистськими окупантами майна і експонатів Державного заповідника ім Т. Г. Шевченка на суму 2913677 крб.».

Про звільнення Тарасової гори писали воїни-письменники, військові кореспонденти Борис Польовий, Дмитро Косарик, Сергій Смирнов, Андрій Малишко. Про покладання вінка з хвої на могилу Шевченка розповів в своїй статті «Партизанський вінок» в журналі «Пам’ятки України» А. Радченко, колишній боєць партизанського загону «Батя».

Але сааме Яків Давидзон був тим першим військовим фотокореспондентом, який вже на другий день після визволення Канева від нацистів, 1 лютого 1944 року, прибув сюди, за спеціальним завданням Микити Хрущова, разом з українським поетом Максимом Рильським. Необхідно було зробити знімки на Чернечій горі, щоб назавжди закарбувати злодіяння гітлерівців. З часом ці фото лягли в основу фотокниги Я. Давидзона «Незабутнє», за яку він 1977 року, першим із журналістів, був удостоєний звання лауреата Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка.

Яків Давидзон так згадував, про той пам’ятний свій приліт на літаку У-2 з Києва до Канева, коли ще йшли бої під Тарасовою горою: «У підніжжя гори літак не міг приземлитися, там ще йшли останні бої. З повітря було добре видно, як бігли фашисти. Льотчиця вирішила здійснити посадку на самій горі, поблизу пам’ятника. Під час зйомки до мене підійшов літній чоловік, як з’ясувалося пізніше, колишній наглядач музею (Яків Церех. – С. Б.). З розмови з ним я дізнався, що в музеї фашисти влаштували стайню; експонати, скульптури, бібліотеку повністю знищили. Сам пам’ятник, на щастя, уцілів, хоч мав кілька кульових пробоїн. У супроводі наглядача я обійшов зали музею. Важко уявити картину, яку я побачив. Скульптури всі до однієї були перебиті. Книги, картини пошматовані і розкидані, всюди панував хаос. Все це я зазняв на плівку. Стрілянина не вщухала. Літак взяв курс на Київ. Додому ми прилетіли, коли стемніло. У той же вечір проявив плівку. Назавтра газета «Радянська Україна» опублікувала цілу смугу матеріалів і фотографій, які звинувачували гітлерівців в ще одному акті вандалізму».

На сьогодні, у фондах Шевченківського національного заповідника зберігається 16 фото Якова Давидзона, які свідчать про жахливий стан музею та могили Тараса Шевченка після звільнення від гітлерівці. На них прострелені книги з наукової бібліотеки, розкидані розбиті скульптури майстра О. Кудрявцевої та інші скульптури у залах, зруйнованого нацистами музею, який був огороджений колючим дротом. Ці фото свого часу були представлені в LSD-панелі №7 музею Тараса Шевченка.

Нелегко довелося музейним працівникам та жителям Канева відновлювати музей, адже він був дуже пошкоджений нацистами. Згідно з Постановою РНК УРСР про поновлення діяльності Канівського державного музею-заповідника «Могила Т. Г. Шевченка» двері для відвідувачів мали відчинитись не пізніше 15 червня 1944 року. Але завдяки самовідданій праці співробітників шанувальники поета змогли оглянути музей майже на місяць раніше: це було приурочене до дня поховання Кобзаря на Чернечій горі. Вже 21 травня 1944 року до Шевченкової могили з Києва прибули пароплавом «Поліна Осипенко» учасники традиційної мандрівки. Її організували працівники будинку-музею в Києві. Серед шанувальників Тараса Шевченка – українські поети, письменники, художники, партизани, герої битви за Дніпро та матері, сини яких загинули в цій битві і були поховані в Каневі, робітники, студенти Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Цього дня на Тарасовій горі відбувся перший післявоєнний мітинг, присвячений 83-й річниці з дня поховання поета в Каневі. На ньому виступили поети: Олекса Ющенко, Максим Рильський, Володимир Сосюра; звучали пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні хору радіокомітету під керівництвом Василя Мінька. Після вшанування пам’яті поета на його могилі учасники мітингу оглянули відновлену експозицію музею Тараса Шевченка. За спогадами працівників музею, експозиція розміщувалась лише на другому поверсі і висвітлювала німецько-нацистський розбій на могилі Кобзаря. В її основу були покладені фотознімки, зроблені Яковом Давидзоном – скульптури, розбиті фашистами, а також уцілілі і розшукані музейні експонати.

Нині в діючій експозиції музею Шевченка експонуються два фото 1944 року роботи ЯковаДавидзона. Вічна пам’ять фотомитцю, який зберіг для нас об’єктивне відчуття історії Тарасової гори періоду Другої Світової війни.

Світлана Брижицька

Поділитися статтею

Спасибі тобі, мій друже-брате…

1 Грудня, 2024

28 листопада 2024 року у конференц-залі Шевченківського національного заповідника відбулася презентація наукового збірника «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…», присвяченого 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Це видання розкриває сторінки спілкування поета із його троюрідним братом та свояком Варфрломієм Шевченком, постать якого стала знаковою на життєвому шляху Тараса Шевченка та в історії його могили в Каневі. Справа купівлі Тарасом Шевченком наділу землі на канівських горах, похорон його у Каневі та тридцятилітнє опікування могилою поета були тісно пов’язані з іменем Варфоломія Шевченка, стараннями якого у ХІХ ст. була збережена українська Святиня.

Упорядкувала збірник Надія Долгіч, завідувач сектору «Тарас Шевченко в житті і творчості», організатор заходів по вшануванню пам’яті Варфоломія Шевченка, макет видання виготовив наш земляк, співробітник видавництва «Панмедія» (Київ) Іван Кугно. Збірник вийшов у видавництві «Панмедія» тиражем 100 примірників, 104 сторінки з ілюстраціями. Видання «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…», представлене шістьма розділами, два з яких – «Листи Тараса Шевченка до Варфоломія Шевченка 1859–1861 роки» і «Листи Варфоломія Шевченка до Тараса Шевченка 1846–1860 роки» – подані за репринтним виданням «Листування Тараса Шевченка» під редакцією Сергія Єфремова (Брама-Україна, 2013). Інші розділи, а саме: «Листи Варфоломія Шевченка до сучасників Тараса Шевченка 1861–1882 роки» – за рукописними матеріалами Відділу рукописів та текстології Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, «Споминки про Тараса Григоровича Шевченка» – за виданням «Спогади про Тараса Шевченка» (Дніпро, 2010), «Долі знак» (сторінки біографії В. Г. Шевченка) – за різними друкованими джерелами, «Вшанування пам’яті В. Г. Шевченка (2012–2023)» – за опублікованими статтями упорядника даного збірника про заходи проведені Шевченківським національним заповідником. У розділах «Листи» збережено оригінальну лексику, орфографію та пунктуацію.

Знаком долі можна вважати зустріч Тараса Шевченка із своїм троюрідним братом і свояком Варфоломієм Шевченком у Кирилівці 1844 року. Поет неодноразово відвідував родину Варфоломія і найдовше гостював у Корсуні влітку 1859 року, повернувшись із заслання. У справі купівлі землі, будівництва хати і навіть одруження Тарас радився із Варфоломієм. Збереглося 23 листи Тараса Шевченка до Варфоломія і 11 Варфоломієвих листів до Тараса, які подані в цьому виданні. Після смерті поета, Варфоломій Григорович першим висловив думку поховати Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі. Про це він написав у листі до Михайла Лазаревського у Петербург. Разом із своєю родиною був на похороні поета в Києві і в Каневі. Тридцять років опікувався могилою, впорядковував її, взявши спочатку в оренду землю з могилою, а потім викупив її. У 1875 році спогади батька про Тараса Шевченка записав і літературно оформив його син Йосип Шевченко. 1876 року «Споминки про Тараса Григоровича Шевченка» були вперше опубліковані у львівському журналі «Правда» №1-2.

Варфоломій Григорович Шевченко закінчив свій земний шлях 11червня 1892 року у селі Буряківка на Житомирщині, де й був похований. Після Чорнобильської трагедії, це село потрапило в зону посиленого радіаційного контролю. Могилу В. Г. Шевченка так і не вдалося розшукати. Із 2012 року колектив Шевченківського національного заповідника разом із гостями Тарасової гори вшановує пам’ять В. Г. Шевченка в Каневі. У щирій молитві згадується ім’я Варфоломія Григоровича в стінах древнього Успенського собору, де стояла домовина із прахом Тараса Шевченка і де щороку молився він «за чисту поетову душу». Після закінчення літургії покладаються квіти на могилу Кобзаря, в конференц-залі проходять наукові засідання з виступами науковців з різних міст України, переглядом презентацій, присвячених життєвому шляху В. Г. Шевченка та його нащадків.

У 2023 році заходи з вшанування пам’яті Варфоломія Шевченка вперше відбулися за межами Канева – у селі Мошни Черкаського району, де перебував під арештом Тарас Шевченко під час останньої поїздки в Україну. На презентації виступили: Валентина Коваленко – в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника, кандидат педагогічних наук, Ганна Грицик – завідувачка Музею Т.Г. Шевченка у с. Мошни, Іван Кугно – співробітник видавництва «Панмедія», Костянтин Андрієнко – головний спеціаліст міського відділу культури. Учасники презентації переглянули відео «Знак долі», яке підготували завідувачі секторами музею Надія Долгіч та Юрій Кардаш. Вірш Пантелеймона Куліша, присвячений Варфоломієві Шевченкові, прозвучав у виконанні старшого наукового співробітника музею Алли Яхімович. Уривки із листів братів Тараса та Варфоломія Шевченків були прочитані співробітником музею Олександром Близнюком. Пісенне вітання подарував учасникам презентації беззмінний учасник заходів, присвячених вшануванню пам’яті Варфоломія Шевченка, народний аматорський хоровий колектив «Зорецвіт» міського будинку культури, керівник Наталя Апонасевич.

Ми свято бережемо пам’ять про добродіїв, чиїми стараннями була збережена могила поета в Каневі, яка стала не просто місцем вічного спочинку українського Генія, а національною Святинею. Віднині ім`я людини, достойної вічної пам’яті, не загубиться серед великого числа шанувальників Кобзаря, а стане прикладом безмежної відданості і безкорисливого служіння Генію.

Чи реальний третій майдан?

30 Листопада, 2024

"Круглі" майданні дати зрушують щоразу якусь особливу внутрішню енергію, що розметрежує твій світ, розтривожує, "розпаковує" спогади пережитого і вчиняє спонуку до роздумів про наше українське сьогоденне і завтрашнє буття. (більше…)

Тарасова Гора: люди і події

12 Листопада, 2024

Вийшов друком збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Тарасова Гора: люди і події», приуроченої до 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка та 165-річчя його останнього приїзду в Україну, яка відбулася 28 травня 2024 р. Статті науковців присвячені боротьбі українства проти московської агресії, підкреслюється вагомість слова Тараса Шевченка у сучасних умовах; висвітлюються форми і методи музейної діяльності під час російсько-української війни, формування музейних колекцій, проблеми збереження національної культурно-мистецької спадщини та природного довкілля. Видання адресоване науковцям, шевченкознавцям, краєзнавцям, освітянам. Переглянути матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Тарасова Гора: люди і події» та інші матеріали можна за посиланням>>>

Тарасова гора в житті Якова Давидзона

Більше новин

Спасибі тобі, мій друже-брате…

1 Грудня, 2024

Чи реальний третій майдан?

30 Листопада, 2024

Тарасова Гора: люди і події

12 Листопада, 2024

Графік відвідування:

9:30 – 17:00

Вихідний:

Понеділок

Замовлення екскурсій:

Контактні особи:

Тамара Філіпович

тел. 096-392-16-92

Напрямки діяльності

Пам’яткохоронна

Експозиційно-виставкова

Структура

Публічна інформація

Мапа сайту

Розроблено Farhus Digital Agency

©2021 Шевченківський національний заповідник