Повернутися до новин

Духовний ареал Данила Нарбута

Пам’яті народного художника України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка

2 березня 2023 р. в Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника спільно з Канівським фаховим коледжем культури і мистецтв відбувся вечір – спогад «Духовний ареал Данила Нарбута» пам’яті народного художника України, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Вечір був проведений в Каневі саме тому, що Данило Нарбут підтримував творчі зв’язки з багатьма канівцями, допомагав у створенні експозиції музею народного декоративного мистецтва, був частим гостем в Шевченківському національному заповіднику і залишив у спадок ряд картин у його фонди.

Данило Георгійович Нарбут – син видатного художника-графіка Георгія Нарбута, Народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Провідний майстер сценографії оформив близько 250 вистав у різних театрах України. У період з 1942 до 1944 р. Д. Г. Нарбут працював у театрах Києва, Ковеля, Коломиї. З 1945 р. по 1960 р. він працював у Чернівецькому музично-драматичному театрі, з 1960 до 1965 р. – головним художником Івано-Франківського, а з 1965 до 1980 р. – Черкаського музично-драматичного театру. Саме черкаський період творчості Данила Нарбута є найбільш плідним і яскравим у біографії художника. Ідея театру і особисте бачення сцени – головна риса його творчості. Він приніс до черкаського театру високу національну образотворчу ідею.

Творчість художника в основі своїй глибоко національна. Її тематика окреслена подіями історичного поступу України, а яскрава та декоративна художня мова митця сформувалась у самобутніх традиціях українського малярства.

Роботи митця можна виділити в так звані тематичні цикли: це картини, присвячені стародавній історії, життю волелюбного козацтва, природі України. Картини Данила Нарбута з народознавчо-етнографічної тематики демонструють знання автора давньої міфології, демонології, обрядів і звичаїв. До таких робіт відносяться полотна «Веснянки», «Щедрівки» та «Івана Купала», що представлені в експозиції музею.

Вечір відкрила Валентина Коваленко в. о. генерального директора Шевченківського національного заповідника, яка підкреслила про здобутки та значимість переконань Данила Георгійовича у боротьбі за незалежність України.

Зі спогадами, про невідомі сторінки з життя художника на вечорі поділилися митці Черкащини, розповіді яких були проілюстровані репродукціями картин художника та кадрами кінофільму про нього.

Серед них Олександра Теліженко (заслужений художник України, майстер народного мистецтва, член комітету з Національної премії ім. Т.Г.Шевченка), яка розповіла про дружбу з родиною Нарбутів та про співпрацю Данила Нарбута з її чоловіком. Так, у 1995 р. Данило Нарбут разом з Миколою Теліженком зайнявся створенням парадних геральдичних прапорів. Першим у їхньому доробку був прапор Черкаського пожежного училища (тепер Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля), наступним витвором їхньої творчої співдружності став прапор Черкас (1996), приурочений до святкування Дня міста, і третім став прапор Чигирина (1996), створений до відзначення 400-річного ювілею від дня народження Б. Хмельницького; про творчість Данила Георгійовича розповіли Надія Нікіфорова (заслужена художниця України, художниця-постановниця та художниця по костюмах Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка) та Любов Міненко (українська художниця, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України). Костянтин Андрієнко (провідний спеціаліст міського відділу культури) розповів про боротьбу Данила Нарбута в лавах Української повстанської армії, який був сотником з позивним Голуб. Свою поезію читала поетеса, кавалер ордену Княгині Ольги, лауреат премії Максима Рильського – Віра Носенко.

Музичні вітання присутнім подарували заслужена артистка України Наталія Мамалига та викладачі Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Марія та Петро Шевченко, Галина та Олена Смілянські.

На завершення заходу Валентина Коваленко прочитала свою поезію, а Наталя Мамалига виконала пісню «Червона калина».

3 березня 1998 року пішов у засвіти Данило Нарбут. На його мольберті залишилась незакінченою картина. Роботи Данила Георгійовича Нарбута прикрашають багато музеїв України та зберігаються у приватних збірках Австралії, Бельгії, Німеччини. Данило Георгійович Нарбут – справжній син свого народу, український інтелігент, який через усе життя проніс любов до України, який робив усе від нього залежне, щоб відродити українські традиції, українську мову, українське минуле.

Поділитися статтею

Більше новин

У КАНЕВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «МУШЛІ З ЕПОХИ ДИНОЗАВРІВ – АМОНІТИ…» МИСТКИНІ ТА ЗАСНОВНИЦІ АМОНІУЗМУ ОЛЬГИ ШИНКАРЕНКО

4 Серпня, 2026

У Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника відкрилася виставка «Мушлі з епохи динозаврів — Амоніти...» української дизайнерки-художниці, колекціонерки та триразової рекордсменки України Ольги Шинкаренко. Яка діятиме до 20 серпня 2026 року та представить відвідувачам унікальний мистецький напрям — амоніузм, авторкою якого є мисткиня. (більше…)

Читати далі

У Шевченківському національному заповіднику відбулися ХXIV Затуливітрівські читання

31 Липня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику (ШНЗ) відбулися ХXIV Затуливітрівські читання – традиційний культурно-мистецький захід, приурочений до вшанування пам’яті українського поета, публіциста й громадського діяча Володимира Затуливітра. (більше…)

Читати далі

УВАГА! ЕКСКЛЮЗИВНА ПОДІЯ! ВІДКРИТТЯ!

27 Липня, 2026

Музей Тараса Шевченка презентує ексклюзивний ретроспективний літопис, який раніше ніколи не експонувався для широкого загалу. Запрошуємо вас у захопливу мандрівку часом – на нову тиматичну виставку «ШЛЯХ ДО ТАРАСОВОЇ ГОРИ: СТУДЕНТСЬКИЙ КАНІВ 40-60-Х РР. ХХ СТ.». Цей проєкт – рідкісна можливість побачити місто та його головну святиню очима покоління, яке відбудовувало та творило післявоєнну історію нашого краю. Багатьох канівців та гостей міста і сьогодні захоплює неймовірна краса канівських гір понад Дніпром. Ці живописні ландшафти чарують кожного, хто піднімається на Тарасову  Гору до Могили Кобзаря. Звідси відкриваються неповторні краєвиди, які у свій час надихнули Тараса Шевченка на створення безсмертних поетичних та художніх шедеврів. Під час проведення екскурсій науковці музею, цитуючи безсмертні поетичні рядки, звертають увагу гостей на твори митців, які на початку ХХ століття творили живописний літопис Канева. На жаль, художніх полотен того часу із зображенням цього сакрального місця збереглося не так і багато. Однак у 40-рр. ХХ століття, з ініціативи видатних українських майстрів пензля – викладачів Київського художнього інституту – у Каневі, неподалік Тарасової Гори, було побудовано літню навчально-творчу базу для студентських пленерів. Відтоді наше місто стало джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей, які свої мистецькі рефлексії відтворювали на папері чи полотні. Потрапивши у Канів, студенти-першокурсники надовго залишали інститутські майстерні й переходили до безпосередньої роботи з натури. Їхніми навчальними аудиторіями ставали береги Дніпра, канівські кручі, міські вулиці, старі будинки, подвір’я та околиці Тарасової Гори. На етюдах, рисунках і живописних полотнах постає Канів середини ХХ століття – тихий, неквапливий, ще не змінений масштабною пізнішою сучасною забудовою. На цих камерних творах відкриваються широкі дніпровські краєвиди, човни біля берега, зелені схили, українські хати та портрети знайомих багатьом сучасникам канівців. Це були  не лише студентські вправи з кольору, світла й композиції, а й своєрідні художні документи тієї епохи. Особливої цінності цій виставці надає те, що більшість її учасників згодом стали відомими художниками, визначними представниками українського образотворчого мистецтва. Однак у роботах того періоду, представлених на виставці, вони ще тільки шукають власну художню мову, експериментують, помиляються і вчаться бачити світ. Виставка дає можливість простежити, як із перших студентських етюдів поступово народжувався індивідуальний почерк майбутніх митців, а Канів і Тарасова Гора ставали важливою частиною їхнього професійного та духовного становлення. Для молодих митців шлях до української святині був значно більшим, ніж просто навчальна практика. Це було духовне сходження, зустріч із джерелами національної культури, усвідомлення відповідальності художника перед власним народом. Саме тут формувалися світогляд, громадянська позиція та творче покликання майбутніх корифеїв вітчизняного мистецтва.   Тож запрошуємо поглянути на минуле Канева очима колишніх студентів. У представлених на виставці етюдах і рисунках ще немає урочистої завершеності зрілих полотен. Натомість є щирість першого натхнення, творчого відкриття, захоплення величчю Дніпрових круч, мовчазною красою Тарасової Гори. В ескізах оживають старі канівські вулиці, білі хати, човни на пристані, тихі сади й люди, які жили поруч із святинею українського духу. Запрошуємо вас відчути подих тієї неповторної епохи та відкрити свій власний шлях до Тарасової Гори крізь чисте світло студентського живопису.

Читати далі