Повернутися до новин

СЬОГОДНІ –150 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО

На історичному шляху становлення багатьох держав виникають постаті, які є творцями концепцій, що визначають різні напрямки розвитку  народу. Такі люди завжди перебувають в епіцентрі різних резонансних, історичних, політичних та культурних подій, до них звертається суспільство, шукаючи щось нове і цікаве. В Україні такими людьми були князі, гетьмани, філософи, науковці, письменники, які своїми поглядами впливали на свідомість народу. Одним з таких був Микола Міхновський – адвокат, видатний суспільно-політичний діяч, ідеолог самостійництва України,  автор програмного документу Братства Тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна».

Микола Іванович Міхновський народився 1873 року в селі Туровці, Прилуцького повіту на Полтавщині. Батько М. Міхновського був священиком, національно свідомою людиною, нащадком старих козацьких родів і не боявся правити службу в церкві українською мовою. З дитинства Микола виховувався на шевченківському Кобзарі і творах Котляревського. Батько віддав сина до Прилуцької гімназії, де він згуртував своїх товаришів в українську громаду. По закінченню гімназії М. Міхновський вступив до Київського університету св. Володимира, де вивчав право.

Навчаючись на юридичному факультеті, майбутній громадський діяч увійшов до таємної політичної організації «Братство тарасівців». «Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави» – так окреслив «Кредо молодого українця» у програмному документі організації М. Міхновський. Зреалізувати ці ідеї Братство не змогло, натомість практично усі його члени опинилися за ґратами.

19 лютого 1900 р. громадськість Полтави відзначала чергові Шевченківські роковини. Відбулися б вони, як завжди, якби на трибуну не вийшов імпозантний чоловік з охайно підстриженими вусами, піднятими трохи вгору, і з гострою борідкою. Зовні в ньому не було нічого традиційно українського, але коли промовець заговорив, зал завмер. Через кілька днів, 26 лютого, вже в Харкові той самий оратор, місцевий адвокат Микола Іванович Міхновський виголосив промову приблизно такого ж змісту. Знову для присутніх вона була наче грім серед ясного неба.

«Не може бути ніякої боротьби українського народу в рамках існуючої Російської імперії, — заявив він. — Лише цілковите відокремлення України і створення могутньої держави від Карпат і до Кавказу необхідне нашій нації. Українцям не потрібна автономія з ласки Москви, а також федерація у складі Росії, їм потрібна повна незалежність. Україна має матеріальні й духовні сили бути самостійною. Україна для українців!»

Основні ідеї своїх промов на Шевченківських урочистостях 1900 р. в Полтаві та Харкові М. Міхновський виклав у брошурі «Самостійна Україна». Вона була першим виданням Революційної української партії (РУП), котре газета «Искра» назвала «дико шовіністичною брошурою».

Незважаючи на те, що через деякий час РУП відмежувалася від ідей М. Міхновського. 1902 р. група його прихильників відкололася від РУП і заснувала Українську народну партію (УНП). М. Міхновський розробив для неї 10 заповідей і видав їх 1903 р. у Львові.

 

«Єдина й неподільна від Карпат і до Кавказу самостійна, вільна Українська Демократична Республіка — це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.

Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи та жиди — вороги нашого народу, доки вони панують над нами й визискують нас.

Україна для українців. Отже, проганяй звідусіль з України чужинців-гнобителів.

Усюди й завжди вживай українську мову. Нехай ані дружина твоя, ані діти не дають поганити твоєї господи чужинцям-гнобителям.

Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників, і добре буде твоєму народові й тобі.

Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

Не стань ренегатом-відступником.

Не обдирай власного народу, працюючи на ворогів України.

Допомагай своєму землякові поперед усіх.

Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами; не приятелюй з ворогами нашого народу, бо це додає їм сили й відваги; не підтримуй гнобителів наших, бо зрадником станеш».

 

Ці заповіді були звернені до третьої генерації української інтелігенції, яка, на думку М. Міхновського, мала заснувати нову, самостійну Україну. Бо, за його теорією, перше покоління української інтелігенції служило Польщі, а друге — Росії.

В часи Української революції 1917 – 1921 років М. Міхновський був у перших лавах борців за українську державність. Він спрямовує свої зусилля на створення українського війська та засновує Український військовий клуб імені Павла Полуботка, також стає одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького, чітко розуміючи, що без потужних збройних сил український народ знову опиниться в імперському рабстві. Сьогодні, коли весь українці борються проти російського агресора, ідеї М. Міхновського щодо всебічної розбудови та всенародної підтримки українського війська актуальні як ніколи.

Після встановлення гетьманату Павлові Скоропадському пропонували його  кандидатуру на посаду голови уряду. Гетьман запропонував тому лише пост «бунчужного товариша» (особистого радника), від якого М. Міхновський відмовився.

Після приходу більшовиків до влади він деякий час жив на Кубані, до 1924 р. працював в українській учительській семінарії в станиці Полтавській. Хоч жив він серед нащадків колишніх українських козаків, але мріяв повернутися в Україну. На початку 1924 р. приїхав до Києва й потрапив до рук чекістів. 3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета.

Микола Міхновський багато в чому випередив свій час.Протягом останніх 30-ти років незалежності нашої країни, українці загалом і українські політики зокрема переживають щось подібне: російська агресія, яка триває вже восьмий рік та повномасштабна війна змушує робити остаточний і однозначний вибір, а самостійницькі ідеї Миколи Міхновського (національна самодостатність, територіальна цілісність, усвідомлене українство, національно-державницька самостійність, справедливий соціальний лад, активне відстоювання національних інтересів, створення дієздатних збройних сил, усвідомлення власної політичної суб’єктності) не згубилися у часі, вони ввійшли у обіг серед мислячих українців і формують справжню українську національну еліту.

Поділитися статтею

Більше новин

Тарасова гора: люди і події

28 Травня, 2023

24 травня у конференц-залі музею Тараса Шевченка відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Тарасова гора: люди і події», приурочена до 185-ої річниці отримання волі Тарасом Шевченком. Співорганізатори конференції: Шевченківський національний заповідник та Інститут літератури і мистецтв імені М.О. Ауезова (Республіка Казахстан). Учасники конференції вшанували могилу Тараса Шевченка, а також поклали квіти на місце самоспалення Олекси Гірника із Калуша, який, протестуючи проти русифікації України,здійснив цей акт біля могили поета 21 січня 1978 року. Своєрідним прологом до наукових доповідей стали виступи студентів Канівського фахового коледжу культури і мистецтв – відокремленого структурного підрозділу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Прозвучали поезії Тараса Шевченка, пісні на його слова. Нині тема розлуки – актуальна, тому суголосною із сьогоденням була невелика сцена із «Гайдамаків» – прощання Яреми, який іде здобувати волю, із Оксаною. У вступному слові до учасників конференції в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко акцентувала на тому, як протягом віків московщина поневолювала український народ. Аргументовано підкреслила, що не «російські діячі культури» і не царська сім’я викупили Тараса Шевченка із кріпацтва, а саме українці (Василь Григорович, Іван Сошенко, Аполон Мокрицький) стали ініціаторами визволення Тараса; різними за національністю були також Карл Брюллов, Василь Жуковський, Михайло Вієльгорський. У роботі конференції взяли участь науковці Черкаського державного технологічного університету,Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Київського університету імені Бориса Грінченка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Національного заповідника «Хортиця», Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Були озвучені результати науковихздобутків на шевченкознавчу, мистецтвознавчу та історичну тематику. Зокрема,про творчу спадщину Тараса Шевченка як джерело пошуків місця похованняБогдана Хмельницького; огляд сучасних шевченкознавчих досліджень черкаських краєзнавців;інтерпретація різними науковцями окремих фактів біографії Тараса Шевченка; трактування українськими авангардистами 1920-х років творчості Кобзаря; значення духовної спадщини Шевченка у питанні національного самовизначення українців; символізмдня повернення Тараса Шевченка в Україну, 22 травня, у спротиві проти русифікаціїмолодого покоління шістдесятників. Окрема тема – сучасний стан Шевченківського заповідника, охорона його пам’яток історії та культури, плани про взяття під опіку всесвітньовідомої пам’ятки – місця знаходження жител мисливців за мамонтами. Незважаючи на військові дії, до могили Тараса Шевченка щодень приходять його шанувальники. На конференції було зроблено аналіз їх відгуків у книгах вражень музеїв.Прикметно, що українці рішуче налаштовані захистити свою батьківщину і вірять у її краще майбутнє. Робота наукової конференції відбувалася з вірою у Перемогу, з великою вдячністю до Збройних Сил України, які «во врем’я люте» дають гідну відсіч споконвічному ворогові. Чорна Людмила, завідувачка відділу наукових досліджень

Читати далі

162-а річниця повернення Шевченка в Україну

23 Травня, 2023

Давненько так людно було на Тарасовій Горі у день повернення Шевченка в Україну. Попри війну, гомоніла Чернеча сьогодні поетовим антимосковським словом із вуст Героя України Анатолія Паламаренка; зводилася до неба "Заповітом" та "Ой у лузі" червоною калиною з потужного голосу народного хору імені Г. Верьовки; зітхала піснею народного Кобзаря України Василя Нечепи; поезією українських митців про сьогочасне лихо московитсько- української війни... Шевченко говорив. І з Шевченком говорили, не перестаючи дивуватися його прозірливості, актуальності. Назрілі українські питання гостро постали в сьогоднішньому діалозі " Світоглядні засади і гуманітарні пріоритети воюючої України ", організованому Шевченківським національним заповідником разом із Національною спілкою письменників України, Всеукраїнським товариством "Просвіта" Ім. Т. Шевченка, Фондом Миколи Томенка "Рідна країна", Міжнародним благодійним фондом національної пам'яті України та ін. Учасники діалогу суголосні були в одному: український простір має бути "зачищений" від багатовікового російського лою. Модератор діалогу відомий громадський діяч Микола Томенко чітко означив місію і завдання світоглядної війни за Україну. Голова НСПУ Михайло Сидоржевський детально зупинився на викликах сьогодення перед українською національною культурою. Про актуальність Шевченкових заповітів та мову як національний код говорили голова всеукраїнської "Просвіти", лауреат Шевченківської премії Павло Мовчан та директор Інституту української мови Павло Гриценко. Відомі професори, літературознавці Володимир Поліщук і Василь Пахаренко загострили увагу на основоположній ролі україноцентричних предметів у освітніх закладах, особливо щодо необхідності повернути українську літературу в зовнішнє тестування. На проблемі збереження заповідних зон навколо Святині та інших екологічних викликах під час війни предметно говорив Микола Чорний, провідний науковий співробітник ШНЗ. Активно долучилися до обговорення відомі письменнки, культурні та політичні діячі: Василь Куйбіда, ректор національної академії при Президенті України, Микола Поровський, полковник ЗСУ, Георгій Філїпчук, академік НАПНУ,, Борис Пономаренко, директор Міжнародного благодійного фонду національної нам'яті України, Іван Заєць,.заступник голови Асоціації фермерів України та ін. Готуємо резолюцію, аби означені пропозиції направити керівництву держави для вирішення стратегічних питань, що є основою національної безпеки. Аби Шевченко більше не питав "За що скоротили списами московські ребра?? ", мусимо сьогодні довести українську переможну справу до нашої крапки над І. Слава ЗСУ, що дали можливість українцям поклонитися Тарасу і відчути енергетику української духовної Гори.

Читати далі

Шевченківський травень

21 Травня, 2023

Культура, яка народжує геніїв і пророків – велика культура.Вона творить, оберігає і об’єднує все найкраще в суспільстві. Українська культура сьогодні є одним із фронтів, які пришвидшують Перемогу в страшній війні, розв’язаній росією. Тарас Шевченко як представник української культури, став Пророком для української нації, попереджаючи про підступність росії у своїх безсмертних поезіях та мистецьких творах. Вшановуючи пам'ять українського генія, у день його повернення в Україну, Шевченківський національний заповідник презентує гостям  нові арт-проекти. У музеї Тараса Шевченка на Чернечій Горі у Каневі відкриті мистецькі виставки, зокрема «Шевченкіана Івана Марчука». В експозиції представленітвори народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Почесного громадянина міст Києва, Тернополя і Канева Івана Марчука. Мистецьке осмислення видатним художником поетичної творчості Тараса Шевченка відобразилося у створенні серії малярського циклу «Шевченкіана». Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого митця, насамперед його історіософію. Цього року українська спільнота відзначила150 років з дня народження видатноготворця українського архітектурного стилю, фундатора модерної книжкової графіки, маляра і сценографа, вченого і педагога, дизайнера і першого художника вітчизняного кіно, сценографа, автора Великого й Малого гербів Української Народної Республіки, її печаток, грошових знаків (гривень) та поштових марок, мистецтвознавця і педагога, громадського діяча, автора проекту будівлі музею Тараса Шевченка на Тарасовій Горі – Василя Кричевського. На превеликий жаль, не одне десятиліття його багата за змістом, різножанрова за формою спадщина була прихована за ім'ям, знеславленим заздрісниками радянської доби. Нині він повертається до нас виставками мистецьких творів, які збережені і передані нащадками мистецької родини на батьківщину, в Україну. У вестибюлі музею Тараса Шевченка можна оглянути оригінальні ескізи художнього оформлення інтер’єрів та екстер’єру музею, а також твори відомих українських художників, що мистецьки осмислили останнє архітектурне творіння великого зодчого – меморіальний музей біля могили Тараса Шевченка. Три роки поспіль Шевченківський національний заповідник проводить Міжнародний літературно-мистецький конкурс серед обдарованої молоді «Роду криниця віща». Цьогоріч вручення відзнак переможцям конкурсу відбулося у музеї Тараса Шевченка, де учасникам було презентовано  виставку поданих на конкурс творчих робіт у номінації «Образотворче мистецтво». Цю виставку й сьогодні можна оглянути в музеї Тараса Шевченка у Каневі. У виставковому залі музею експонуються твори народного художника України Богдана Ткачика з Тернополя. В експозиційному залі представлено 57 робіт митця. На його полотнах – козацька тематика, відомі історичні постаті,українські пейзажі, авторські ікони, роботи шевченківської тематики. У центрі експозиції три найвизначніші свої картини – «Березневі пророцтва», «З домовини встане Україна» та «Думи мої, думи мої…», які становлять своєрідну серію, на створення якої надихнули митця пророчі Шевченкові слова. Кожного року 22 травня, у день повернення Тараса Шевченка в Україну відзначається масштабними заходами. Цьогоріч, не зважаючи на російське повномасштабне вторгнення, українці, об’єднані силою поетичного слова Кобзаря, прийдуть пошанувати Батька української нації на його Могилу. Серед гостей і учасників буде заслужений художник України, член Національної спілки художників України Олександр Міловзоров, чий мистецький набуток під назвою «Шляхи» буде презентований його виставкою у залах музею. Творча зустріч з відомим художником відбудеться о 10-15 на Тарасовій Горі. Запрошуємо канівців та гостей міста відзначити цей день з нами.   Сектор експозиційно-виставкової роботи

Читати далі