Велетень у царстві людської культури…
Із 22 квітня 2023 року в Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника діє виставка «Велетень у царстві людської культури…», присвячена 185-й річниці викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.
Виставка презентує оригінальні художні роботи – живопис і графіку, що зберігаються у фондовій колекції Шевченківського національного заповідника. Експонується двадцять робіт видатних українських митців. Представлено дитинство та юність Тараса Шевченка, а також твори, що ілюструють його творчість.
Одне з центральних місць на виставці займає репродукція на тканині відомої картини Георгія Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у майстерні К. П. Брюллова» (1947, олія), що ілюструє найважливіший та хвилюючий момент у житті майбутнього геніального поета – отримання відпускної – документа про відпущення на волю 25 квітня 1838 року.
Зацікавить відвідувачів й картина «Мені тринадцятий минало (1940, олія) Івана Їжакевича, народного художника України. Перші ілюстрації до поем Тараса Шевченка художник створив ще наприкінці ХІХ ст., і відтоді, до творів геніального Кобзаря український маляр повертався кожного десятиліття. Напочатку 1930-х років талановитий митець отримав замовлення від музею Шевченка у Києві на створення ряду робіт на шевченківську тему. Серед виконаних творів була й картина «Мені тринадцятий минало».
Шевченкіана українського живописця, члена Спілки художників України Петра Носко представлена роботою «Тарас Шевченко шукає залізні стовпи» (1962, олія). На початку 1920-х років художник створив серію гравюр до видання Тараса Шевченка «Повна збіркатворів: Поезії (Кобзар) (Київ, 1927). На жаль, це видання, що вийшло п’ятдесятитисячним накладом було знищено під гаслом «боротьби з націоналізмом», а самого автора заарештовано за націоналізм.
Віра Баринова-Кулеба – академік Академії мистецтв України, народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, член спілки художників України. Із 1991 року картини художниці наповнюють скарбницю світового мистецтва у музеях України, Китаю, США, Швейцарії, Німеччини, Великобританії, Франції. Не винятком є і фондова збірка Шевченківського національного заповідника. Адже, у творчому доробку майстрині – роботи, присвячені життю і творчості Тараса Шевченка. Картина «Діду, найміть Тараса овець пасти» (1989, олія) прикрашає експозицію виставки.
Андрій Антонюк – член Спілки художників України, заслужений художник України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Василя Стуса, народний художник України. У 1980-х роках митець створює ряд робіт на шевченківську тематику, які сьогодні становлять окрасу колекції живопису Шевченківського національного заповідника. Картина «Бандурист» (1992, олія) – шедевр, в якому митець занурюється у кобзарську тематику, засвідчуючи тим самим український вільнолюбний дух та прагнення сободи.
Твір художника-самоучки Миколи Мантейфеля «Кобзар», створено за мотивами віршів Тараса Шевченка і подаровано автором до музейної колекції 1972 року.
Художник-аматор Іван Лисенко – заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії імені Катерини Білокур, культурний діяч, уродженець села Золотоношка (нині Черкаська область) надзвичайно любив своє село і присвятив рідному краю найбільшу серію робіт під назвою «Люди мого села». Інтерес до шевченківської тематики представлено у таких творах митця: «Апостол правди і свободи» (1971), «Шевченкіана». На виставці експонується його ілюстрація до поезії Шевченка «Мені тринадцятий минало» (1979, олія).
Крім живописних творів, експонуються також графічні роботи відомих українських художників-графіків: Івана Філонова(«Мені тринадцятий минало». 1961, офорт; «Малий Тарас і чумаки». 1960, офорт; «І виріс я на чужині».1961, офорт); Павла Борисенка («Зустріч Шевченка з художником Сошенком у літньому саду в Петербурзі»); Михайла Хазановського («Шевченко в майстерні К. Брюлова» (літографія); Йосипа Дайця («Смерть Тарасового батька»(літографія); Мар’яна Маловського («Нащо мені чорні брови» (ліногравюра)). Доповнено виставку репродукцією малюнка Михайла Дерегуса «Тарас і Оксана».
Ніна Басиста
 |
 |
Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни.
У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”.
На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко.
Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії.
Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський.
Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов.
На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду…
«Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…»
Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.