Велетень у царстві людської культури…

Із 22 квітня 2023 року в Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника діє виставка «Велетень у царстві людської культури…», присвячена 185-й річниці викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

Виставка презентує оригінальні художні роботи – живопис і графіку, що зберігаються у фондовій колекції Шевченківського національного заповідника. Експонується двадцять робіт видатних українських митців. Представлено дитинство та юність Тараса Шевченка, а також твори, що ілюструють його творчість.

Одне з центральних місць на виставці займає репродукція на тканині відомої картини Георгія Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у майстерні К. П. Брюллова» (1947, олія), що ілюструє найважливіший та хвилюючий момент у житті майбутнього геніального поета – отримання відпускної  – документа про відпущення на волю 25 квітня 1838 року.

Зацікавить відвідувачів й картина «Мені тринадцятий минало (1940, олія) Івана Їжакевича, народного художника України. Перші ілюстрації до поем Тараса Шевченка художник створив ще наприкінці ХІХ ст., і відтоді, до творів геніального Кобзаря український маляр повертався кожного десятиліття. Напочатку 1930-х років талановитий митець отримав замовлення від музею Шевченка у Києві на створення ряду робіт на шевченківську тему. Серед виконаних творів була й картина «Мені тринадцятий минало».

Шевченкіана українського живописця, члена Спілки художників України Петра Носко представлена роботою «Тарас Шевченко шукає залізні стовпи» (1962, олія). На початку 1920-х років художник створив серію гравюр до видання Тараса Шевченка «Повна збіркатворів: Поезії (Кобзар) (Київ, 1927). На жаль, це видання, що вийшло п’ятдесятитисячним накладом було знищено під гаслом «боротьби з націоналізмом», а самого автора заарештовано за націоналізм.

Віра Баринова-Кулеба – академік Академії мистецтв України, народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, член спілки художників України. Із 1991 року картини художниці наповнюють скарбницю світового мистецтва у музеях України, Китаю, США, Швейцарії, Німеччини, Великобританії, Франції. Не винятком є і фондова збірка Шевченківського національного заповідника. Адже, у творчому доробку майстрині – роботи, присвячені життю і творчості Тараса Шевченка. Картина «Діду, найміть Тараса овець пасти» (1989, олія) прикрашає експозицію виставки.

Андрій Антонюк – член Спілки художників України, заслужений художник України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Василя Стуса, народний художник України. У 1980-х роках митець створює ряд робіт на шевченківську тематику, які сьогодні становлять окрасу колекції живопису Шевченківського національного заповідника. Картина «Бандурист» (1992, олія) – шедевр, в якому митець занурюється у кобзарську тематику, засвідчуючи тим самим український вільнолюбний дух та прагнення сободи.

Твір художника-самоучки Миколи Мантейфеля «Кобзар», створено за мотивами віршів Тараса Шевченка і подаровано автором до музейної колекції 1972 року.

Художник-аматор Іван Лисенко – заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії імені Катерини Білокур, культурний діяч, уродженець села Золотоношка (нині Черкаська область) надзвичайно любив своє село і присвятив рідному краю найбільшу серію робіт під назвою «Люди мого села». Інтерес до шевченківської тематики представлено у таких творах митця: «Апостол правди і свободи» (1971), «Шевченкіана». На виставці експонується його ілюстрація до поезії Шевченка «Мені тринадцятий минало» (1979, олія).

Крім живописних творів, експонуються також графічні роботи відомих українських художників-графіків: Івана Філонова(«Мені  тринадцятий минало». 1961, офорт; «Малий Тарас і чумаки». 1960, офорт; «І виріс я на чужині».1961, офорт); Павла Борисенка («Зустріч Шевченка з художником Сошенком у літньому саду в Петербурзі»); Михайла Хазановського («Шевченко в майстерні К. Брюлова» (літографія); Йосипа Дайця («Смерть Тарасового батька»(літографія); Мар’яна Маловського («Нащо мені чорні брови» (ліногравюра)). Доповнено виставку репродукцією малюнка Михайла Дерегуса «Тарас і Оксана».

Ніна Басиста