Повернутися до новин

Спільні наукові заходи по вшануванню пам’яті В.Г. Шевченка у Мошнах

11 червня 2023 року минув 131-й рік від дня смерті Варфоломія Шевченка – троюрідного брата Тараса Шевченка, стараннями якого у ХІХ ст. була збережена українська Святиня. З 2012 року, заходи, присвячені вшануванню пам’яті великого патріота, істинного християнина проходять у Каневі на Тарасовій Горі та Успенському соборі, де ім’я Варфоломія Григоровича поминається на Заказній Літургії.

Цього року місцем проведення пам’ятних заходів стало с. Мошни на Черкащині, у якому під час останньої поїздки в Україну під арештом перебував Тарас Шевченко. Щоб полегшити становище поета приїздив до Мошен і Варфоломій Шевченко. Цей факт із біографії поета розкритий у експозиції мошенського Музею Тараса Шевченка. Ініціативу науковців Шевченківського національного заповідника, а саме завідувачки сектору Заповідника, організатора заходів по вшануванню пам’яті В.Г. Шевченка у Каневі, Долгіч Н.В. провести спільні заходи у Мошнах підтримала завідувачка Музею Тараса Шевченка Грицик Г.Г.

Заходи проводились на трьох локаціях. Перша – музей, у якому відбулася реєстрація всіх учасників та оглядова екскурсія музейною експозицією, яку віртуозно провела завідувачка музею Ганна Грицик. Як показали результати реєстрації, на урочистості до Мошен прибули науковці Шевченківського національного заповідника (Канів) – заступниця генерального директора по науковій роботі Брижицька С.А., завідувачки секторами Сіленко Л.Г. та Долгіч Н.В. Поважна делегація прибула із Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» (Шевченкове), у складі якої – генеральна директорка Заповідника Шевченко Л.М, заступниця генерального директора по науковій роботі Метик Л.І, в. о. головної зберігачки фондів Молокова Т.І., заступник по господарству Забожко Т. Краєзнавчий музей Петра та Семена Гулаків-Артемовських представляла в. о. директорки Сухорученко А.В.; Камянський історико-культурний заповідник – директорка Таран Г.М. До участі у заходах долучилися Марценюх І.А. – доктор юридичних наук, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка та членкиня Національної спілки журналістів, науковець Нестеренко В.І.

Друга локація – територія села Мошни. Захоплюючу екскурсію по мошнівських пам’ятках історії та культури провів краєзнавець, директор Центру дитячої та юнацької творчості – Якименко М.М. Учасники зустрічі відвідали Спасо-Преображенську церкву, памятку архітектури ХІХ ст. У цьому храмі відбулося поминання Варфоломія Шевченка на Заказній Літургії та поминальній службі, які відслужив настоятель храму о. Олег (Мархацевич).

Третьою локацією, яка приймала гостей, став Центр дитячої та юнацької творчості, де відбулося засідання круглого столу «Людина, що нею можна похвалитися перед усіма земляками» та поминальний обід. Із вітальним словом до учасників круглого столу звернулася заступниця генерального директора Шевченківського національного заповідника Брижицька С.А. та подарувала музеєві альбом «Тарасова гора в образотворчому мистецтві», книгу Ройциної О.В. «Эта самая любовь…» та інші видання Заповідника, усі гості отримали випуск наукового вісника «Чернеча Гора». Від канівської делегації завідувачка музею Ганна Грицик прийняла святкову хлібину, яку розділили на обіді між усіма гостями. Слова привітання прозвучали і від Г.Г. Грицик та прапраонуки Тараса та Варфоломія Шевченків, щевченкознавиці Наталки Лисенко, яка вийшла на звязок дистанційно (Київ – Франкфурт-на- Майні).

В ході проведення круглого столу було переглянуто відеоряд «Сторінками життя В.Г. Шевченка», присвяченого 130-річчю від дня смерті (автори – завідувачі секторами Шевченківського національного заповідника Долгіч Н.В. та Кардаш Ю.А.) Прозвучала поезія Пантелеймона Куліша «Варфоломієві Шевченкові 1862 рік» у виконанні Злати та Світлани Корнієнків. Уривок із поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» – «Лебедин» прочитала Поліна Білик-Мовіла. Учасники художньої самодіяльності Марина Биковець та Валентин Аліханов подарували гостям пісню на слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя».

З доповідями на засіданні круглого столу виступили: Метик Л.І. (Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка») – «Щирий друг Кобзаря», Райкова О.В. (Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник) – «Варфоломій Шевченко і Корсуньщина», Грицик Г.Г. (Музей Тараса Шевченка в Мошнах) – «Тараса Шевченка памятають… Памятають і Мошни», Сіленко Л.Г. (Шевченківський національний заповідник) – «Василь Маслов (Маслій) – перший біограф Тараса Шевченка», Сухорученко А.В. (Краєзнавчий музей Петра та Семена Гулаків-Артемовських) – «Хранителі Тарасової світлиці», Нестеренко В.І. (членкиня Національної спілки журналістів України) – «Життя і доля музейних колекцій у першій половині ХХ ст.», Марцелюх І.А. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) – «Релігійні погляди Тараса Шевченка», Таран Г.М. (Камянський історико-культурний заповідник) – «Перебування Тараса Шевченка на Камянській землі, місця, події, факти і легенди». Заявки на участь у круглому столі надіслали 15 науковців та, на жаль, не всі змогли прибути до Мошен. Організатори зустрічі запевнили усіх присутніх, що всі доповіді будуть розміщені у збірнику матеріалів круглого столу «Людина, що нею можна похвалитися перед усіма земляками». Всі учасники зустрічі були одностайні в думці, що такі зустрічі музейників варто частіше проводити в кожному місті чи селі, де розташовані музейні заклади. Так благодатна земля і жителі села Мошен разом із гостями вшанували пам’ять великого подвижника у справі збереження місця вічного спочинку Тараса Шевченка – Варфоломія Григоровича Шевченка.

Поділитися статтею

Більше новин

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!   Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука   Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.  

Читати далі

У Шевченківському національному заповіднику вшанували пам’ять жертв Другої світової війни

8 Травня, 2026

З нагоди 8 травня – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, бібліотекарі Шевченківського національного заповідника організували низку пам’ятних заходів. Програма була спрямована на глибоке осмислення трагічних подій Другої світової війни, вшанування подвигу полеглих та утвердження цінності миру. (більше…)

Читати далі

Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

1 Травня, 2026

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського. (більше…)

Читати далі