Повернутися до новин

Почуття любові до рідної землі…

Пам’яті  українського художника Леоніда Гопанчука

 

Цього дня, 10 років тому, українська спільнота провела у засвіти видатного художника Леоніда Гопанчука (м. Київ), який був добрим другом Шевченківського національного заповідника. Народився на Волині у селі Заболотинці Млинівського району. Його улюбленою забавкою було читання і запам’ятовування поезії з подарованого батьком «Кобзаря» Тараса Шевченка. Граючись, почав ілюструвати дитячі вірші і це захоплення переросло у справу усього його життя. Закінчив навчання у Київському художньому інституті, де отримав дві спеціальності – архітектора і живописця, які допомогли йому реалізувати важливе життєве завдання у створенні мистецького літопису України.

Українського художника Леоніда Гопанчука вважають одним із кращих портретистів Європи. У кожному портреті відчувається особливий підхід митця до людини. Художник немов прожива життя людини, яку пише. На питання, як вдається так відчути портретованого і відобразити стан його душі, художник поділився «таємницею»: « Просто треба любити людей». Цікавою особливістю його творчої лабораторії стало просте правило: створюючи нову картину, художник не використовував палітру для змішування фарб, а відразу підбирав колір і наносив його на полотно. Він вважав, що так не витрачається та величезна енергетика, яку майстер передавав своїй роботі».

Наше знайомство з художником та його родиною відбулося у 2011 році, коли всі свідомі українці відзначали 150-річницю з часу повернення Тараса Шевченка в Україну. У день перепоховання поета, 22 травня, родина Гопанчуків традиційно була серед учасників урочистостей на Тарасовій горі. Цього разу з особливою місією – пошанувати пам’ять українського Пророка та подарувати у колекцію музею власну олійну роботу із портретним зображенням Тараса Шевченка «Канівські кручі. Повернення художника». З того часу Леонід Гопанчук та його дружина, директор видавництва «Світ Успіху» Неоніла Струк стали частими гостями Заповідника, активно долучалися до організації та підтримували творчі ініціативи канівських науковців. Вже наступного року було розроблено наукову концепцію та організовано виставку художника у залах музею Тараса Шевченка у Каневі.

Ця експозиція стала частиною реалізації культурологічного проекту «Святині України-Руси», який започаткував художник у 2010 році. За визначенням самого художника, метою створення та реалізації творчого проекту був пошук, дослідження, вивчення і популяризація історичних, архітектурних пам’яток, визначних місць України через його образне сприйняття. З ініціативи родини Гопанчуків проведено низку пошукових експедицій, організовано мистецькі пленери, культурологічні акції, записано фільми та радіопередачі,  зустрічі з науковцями та художниками, підготовлено презентації художніх виставок. За два роки митець на своїх полотнах зафіксував історичні пам’ятки, унікальні українські пейзажі, створив портрети видатних українців. Так сформувалася ціла серія картин із зображеннями Качанівки, Почаєва, Решетилівки, Полтави, Умані, Чигирина, Прохорівки і Канева, яка стала своєрідним продовженням ідеї Шевченкової «Живописної України». Саме ці роботи були взяті за основу виставкової експозиції у Каневі, де громада та гості нашого міста знайомились з мистецькими творами знаного київського художника Л. Гопанчука. Своїми емоціями вони поділилися у Книзі вражень: «Ваші талановиті твори пробуджують в серці щемливе почуття світла, добра, радості… Ви прекрасно оволоділи майстерністю, оспівали фарбами прості звичайні речі, опоетизувати їх і зачарували глядача своїм почуттям любові до рідної землі…». Після виставки художник подарував до фондової колекції Шевченківського національного заповідника роботу «Зимові вітражі. Тарасова світлиця у Каневі» (2012)  із зображенням першого народного музею Тараса Шевченка. Вона стала гідним поповненням мистецької серії «Тарасова Гора в образотворчому мистецтві».

З роками творчі зв’язки ще більше зміцнилися. Готувалися нові проекти, створювалися живописні полотна… Та, на жаль, передчасна смерть перервала творчий політ художника, а його душа відлетіла у небо. Пам’ять про видатного майстра, заслуженого художника України Леоніда Гопанчука і сьогодні живе у його глибоко національних творах, які постійно експонуються у музеях і галереях України та світу.

Сектор виставково-експозиційної роботи відділу наукових досліджень Шевченківського національного заповідника м. Канів.

Поділитися статтею

Більше новин

У КАНЕВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «МУШЛІ З ЕПОХИ ДИНОЗАВРІВ – АМОНІТИ…» МИСТКИНІ ТА ЗАСНОВНИЦІ АМОНІУЗМУ ОЛЬГИ ШИНКАРЕНКО

4 Серпня, 2026

У Музеї народного декоративного мистецтва Шевченківського національного заповідника відкрилася виставка «Мушлі з епохи динозаврів — Амоніти...» української дизайнерки-художниці, колекціонерки та триразової рекордсменки України Ольги Шинкаренко. Яка діятиме до 20 серпня 2026 року та представить відвідувачам унікальний мистецький напрям — амоніузм, авторкою якого є мисткиня. (більше…)

Читати далі

У Шевченківському національному заповіднику відбулися ХXIV Затуливітрівські читання

31 Липня, 2026

У Шевченківському національному заповіднику (ШНЗ) відбулися ХXIV Затуливітрівські читання – традиційний культурно-мистецький захід, приурочений до вшанування пам’яті українського поета, публіциста й громадського діяча Володимира Затуливітра. (більше…)

Читати далі

УВАГА! ЕКСКЛЮЗИВНА ПОДІЯ! ВІДКРИТТЯ!

27 Липня, 2026

Музей Тараса Шевченка презентує ексклюзивний ретроспективний літопис, який раніше ніколи не експонувався для широкого загалу. Запрошуємо вас у захопливу мандрівку часом – на нову тиматичну виставку «ШЛЯХ ДО ТАРАСОВОЇ ГОРИ: СТУДЕНТСЬКИЙ КАНІВ 40-60-Х РР. ХХ СТ.». Цей проєкт – рідкісна можливість побачити місто та його головну святиню очима покоління, яке відбудовувало та творило післявоєнну історію нашого краю. Багатьох канівців та гостей міста і сьогодні захоплює неймовірна краса канівських гір понад Дніпром. Ці живописні ландшафти чарують кожного, хто піднімається на Тарасову  Гору до Могили Кобзаря. Звідси відкриваються неповторні краєвиди, які у свій час надихнули Тараса Шевченка на створення безсмертних поетичних та художніх шедеврів. Під час проведення екскурсій науковці музею, цитуючи безсмертні поетичні рядки, звертають увагу гостей на твори митців, які на початку ХХ століття творили живописний літопис Канева. На жаль, художніх полотен того часу із зображенням цього сакрального місця збереглося не так і багато. Однак у 40-рр. ХХ століття, з ініціативи видатних українських майстрів пензля – викладачів Київського художнього інституту – у Каневі, неподалік Тарасової Гори, було побудовано літню навчально-творчу базу для студентських пленерів. Відтоді наше місто стало джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей, які свої мистецькі рефлексії відтворювали на папері чи полотні. Потрапивши у Канів, студенти-першокурсники надовго залишали інститутські майстерні й переходили до безпосередньої роботи з натури. Їхніми навчальними аудиторіями ставали береги Дніпра, канівські кручі, міські вулиці, старі будинки, подвір’я та околиці Тарасової Гори. На етюдах, рисунках і живописних полотнах постає Канів середини ХХ століття – тихий, неквапливий, ще не змінений масштабною пізнішою сучасною забудовою. На цих камерних творах відкриваються широкі дніпровські краєвиди, човни біля берега, зелені схили, українські хати та портрети знайомих багатьом сучасникам канівців. Це були  не лише студентські вправи з кольору, світла й композиції, а й своєрідні художні документи тієї епохи. Особливої цінності цій виставці надає те, що більшість її учасників згодом стали відомими художниками, визначними представниками українського образотворчого мистецтва. Однак у роботах того періоду, представлених на виставці, вони ще тільки шукають власну художню мову, експериментують, помиляються і вчаться бачити світ. Виставка дає можливість простежити, як із перших студентських етюдів поступово народжувався індивідуальний почерк майбутніх митців, а Канів і Тарасова Гора ставали важливою частиною їхнього професійного та духовного становлення. Для молодих митців шлях до української святині був значно більшим, ніж просто навчальна практика. Це було духовне сходження, зустріч із джерелами національної культури, усвідомлення відповідальності художника перед власним народом. Саме тут формувалися світогляд, громадянська позиція та творче покликання майбутніх корифеїв вітчизняного мистецтва.   Тож запрошуємо поглянути на минуле Канева очима колишніх студентів. У представлених на виставці етюдах і рисунках ще немає урочистої завершеності зрілих полотен. Натомість є щирість першого натхнення, творчого відкриття, захоплення величчю Дніпрових круч, мовчазною красою Тарасової Гори. В ескізах оживають старі канівські вулиці, білі хати, човни на пристані, тихі сади й люди, які жили поруч із святинею українського духу. Запрошуємо вас відчути подих тієї неповторної епохи та відкрити свій власний шлях до Тарасової Гори крізь чисте світло студентського живопису.

Читати далі