Повернутися до новин

Почуття любові до рідної землі…

Пам’яті  українського художника Леоніда Гопанчука

 

Цього дня, 10 років тому, українська спільнота провела у засвіти видатного художника Леоніда Гопанчука (м. Київ), який був добрим другом Шевченківського національного заповідника. Народився на Волині у селі Заболотинці Млинівського району. Його улюбленою забавкою було читання і запам’ятовування поезії з подарованого батьком «Кобзаря» Тараса Шевченка. Граючись, почав ілюструвати дитячі вірші і це захоплення переросло у справу усього його життя. Закінчив навчання у Київському художньому інституті, де отримав дві спеціальності – архітектора і живописця, які допомогли йому реалізувати важливе життєве завдання у створенні мистецького літопису України.

Українського художника Леоніда Гопанчука вважають одним із кращих портретистів Європи. У кожному портреті відчувається особливий підхід митця до людини. Художник немов прожива життя людини, яку пише. На питання, як вдається так відчути портретованого і відобразити стан його душі, художник поділився «таємницею»: « Просто треба любити людей». Цікавою особливістю його творчої лабораторії стало просте правило: створюючи нову картину, художник не використовував палітру для змішування фарб, а відразу підбирав колір і наносив його на полотно. Він вважав, що так не витрачається та величезна енергетика, яку майстер передавав своїй роботі».

Наше знайомство з художником та його родиною відбулося у 2011 році, коли всі свідомі українці відзначали 150-річницю з часу повернення Тараса Шевченка в Україну. У день перепоховання поета, 22 травня, родина Гопанчуків традиційно була серед учасників урочистостей на Тарасовій горі. Цього разу з особливою місією – пошанувати пам’ять українського Пророка та подарувати у колекцію музею власну олійну роботу із портретним зображенням Тараса Шевченка «Канівські кручі. Повернення художника». З того часу Леонід Гопанчук та його дружина, директор видавництва «Світ Успіху» Неоніла Струк стали частими гостями Заповідника, активно долучалися до організації та підтримували творчі ініціативи канівських науковців. Вже наступного року було розроблено наукову концепцію та організовано виставку художника у залах музею Тараса Шевченка у Каневі.

Ця експозиція стала частиною реалізації культурологічного проекту «Святині України-Руси», який започаткував художник у 2010 році. За визначенням самого художника, метою створення та реалізації творчого проекту був пошук, дослідження, вивчення і популяризація історичних, архітектурних пам’яток, визначних місць України через його образне сприйняття. З ініціативи родини Гопанчуків проведено низку пошукових експедицій, організовано мистецькі пленери, культурологічні акції, записано фільми та радіопередачі,  зустрічі з науковцями та художниками, підготовлено презентації художніх виставок. За два роки митець на своїх полотнах зафіксував історичні пам’ятки, унікальні українські пейзажі, створив портрети видатних українців. Так сформувалася ціла серія картин із зображеннями Качанівки, Почаєва, Решетилівки, Полтави, Умані, Чигирина, Прохорівки і Канева, яка стала своєрідним продовженням ідеї Шевченкової «Живописної України». Саме ці роботи були взяті за основу виставкової експозиції у Каневі, де громада та гості нашого міста знайомились з мистецькими творами знаного київського художника Л. Гопанчука. Своїми емоціями вони поділилися у Книзі вражень: «Ваші талановиті твори пробуджують в серці щемливе почуття світла, добра, радості… Ви прекрасно оволоділи майстерністю, оспівали фарбами прості звичайні речі, опоетизувати їх і зачарували глядача своїм почуттям любові до рідної землі…». Після виставки художник подарував до фондової колекції Шевченківського національного заповідника роботу «Зимові вітражі. Тарасова світлиця у Каневі» (2012)  із зображенням першого народного музею Тараса Шевченка. Вона стала гідним поповненням мистецької серії «Тарасова Гора в образотворчому мистецтві».

З роками творчі зв’язки ще більше зміцнилися. Готувалися нові проекти, створювалися живописні полотна… Та, на жаль, передчасна смерть перервала творчий політ художника, а його душа відлетіла у небо. Пам’ять про видатного майстра, заслуженого художника України Леоніда Гопанчука і сьогодні живе у його глибоко національних творах, які постійно експонуються у музеях і галереях України та світу.

Сектор виставково-експозиційної роботи відділу наукових досліджень Шевченківського національного заповідника м. Канів.

Поділитися статтею

Більше новин

Івану Марчуку – 90

12 Травня, 2026

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ЩИРО ВІТАЄ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ІВАНА МАРЧУКА З ЮВІЛЕЙНИМ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!   Народжений у Тернополі, Залюблений у Канів, Визнаний у Світі До 90-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного художника України, Почесного громадянина міста Канева – Івана Марчука   Ім’я Івана Марчука є символом українського мистецтва у світі. Народжений на Тернопільщині, він зумів піднести національний живопис до рівня світового культурного явища, зберігши при цьому глибоку духовну прив’язаність до рідної землі. Художник, чиї твори експонувалися у багатьох країнах світу, а сам він увійшов до переліку «100 геніїв сучасності», усе життя залишається тонким і проникливим співцем неповторного українського краєвиду та подій української історії. Особливе місце у творчій долі митця посів Канів — місто духовного тяжіння української культури, освячене присутністю Тараса Шевченка. Саме з нашим містом пов’язана одна з важливих сторінок творчої біографії художника. У час, коли творчість Івана Марчука перебувала під негласною забороною радянської влади, у канівському музеї Тараса Шевченка, у 1982 році була організована його перша персональна виставка. Ця подія стала не лише вагомим мистецьким явищем, а й актом культурної сміливості та підтримки художника, чия творчість не вписувалася у рамки соцреалізму. Канів став одним із перших місць офіційного визнання митця в Україні, ще до його світової слави. Саме тут, на схилах над Дніпром, поблизу могили Кобзаря, художник створив низку пейзажів, у яких природа постає не просто зоровим образом, а живою матерією національної пам’яті. Канівські краєвиди у творчості Марчука сповнені особливої тиші, внутрішнього світла і філософської зосередженості. У них відчувається не лише захоплення красою дніпровських просторів, а й глибоке духовне переживання місця, яке для українців стало символом національного буття. Пейзажі, написані неподалік Тарасової Гори, демонструють характерну для митця манеру — складне мереживо мазків, що ніби тчуть живописне полотно з тисяч тонких ниток світла. Завдяки цій неповторній техніці авторського «пльонтанізму» природа у творах Марчука дихає, мерехтить і набуває майже космічного звучання. Художник не копіює реальність, він пропускає її через внутрішній духовний досвід, перетворюючи український краєвид на образ Вічності. Особливе місце серед творів, навіяних Каневом, посідає всесвітньо відома картина «Зійшов місяць над Дніпром» (1980, полотно, темпера, 69,5 х 89,5 см. Ж-281, Кн.-5368). У цьому полотні митець створив величний і водночас інтимний образ української ночі над Дніпром неподалік Канева. Сріблясте місячне світло, безмежний простір ріки, глибина неба і тиша канівських круч формують емоційний стан споглядання й духовного піднесення. Цей твір став не лише художнім образом природи, а й своєрідним зізнанням митця у любові до Канева – міста, де український ландшафт і національна пам’ять зливаються в єдине ціле. Для Івана Марчука Канів став місцем натхнення, простором духовного діалогу з Тарасом Шевченком, з українською історією та культурою. Саме тому його канівські роботи сприймаються як продовження великої традиції українського мистецтва, що поєднує природу, пам’ять і національну ідентичність. У Каневі народилася ідея створити власну «Шевченкіану». Під час творення картин художник застосував техніку «гризайлю», що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору, побудовану на віртуозному відчутті оптико-хроматичних можливостей. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію. У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з митецьким доробком всесвітньо відомого художника, а сорок один оригінальний твір видатного Майстра, які стали основою фондової колекції Шевченківського національного заповідникапостійно експонуються на виставках у музеї Тараса Шевченка та музеях України. Сьогодні, у рік, коли українська спільнота відзначить 90-річчя митця, творчість Івана Марчука постає особливо вагомою для української культури. Вона переконує, що справжнє мистецтво народжується з любові до рідної землі, з духовного зв’язку з історією свого народу. Народжений на Тернопільщині, залюблений у Канів і визнаний у світі, Іван Марчук став одним із тих митців, через яких Україна промовляє до людства мовою високої культури та краси.  

Читати далі

У Шевченківському національному заповіднику вшанували пам’ять жертв Другої світової війни

8 Травня, 2026

З нагоди 8 травня – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, бібліотекарі Шевченківського національного заповідника організували низку пам’ятних заходів. Програма була спрямована на глибоке осмислення трагічних подій Другої світової війни, вшанування подвигу полеглих та утвердження цінності миру. (більше…)

Читати далі

Літературно-мистецький вечір пам’яті Максима Рильського

1 Травня, 2026

У бібліотеці Шевченківського національного заповідника відбувся літературно-мистецький вечір «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!», присвячений пам’яті видатного українського поета – Максима Тадейовича Рильського. (більше…)

Читати далі