Постраждали 1132 об’єкти культури

20 Грудня, 2022

МКІП продовжує фіксувати пошкодження об’єктів культурної інфраструктури в Україні внаслідок російської агресії. Збитків зазнали 1132 об’єкти культурної інфраструктури, без урахування пам’яток культурної спадщини. З них майже третина – 403 об’єкти повністю зруйновані. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях. Це інформація станом на початок грудня. «російські окупанти продовжують нищити все українське. Вони цілять по клубах, бібліотеках, музеях, театрах, філармоніях, мистецьких школах й коледжах, а також по об’єктах культурної спадщини. На сьогодні кількість об’єктів культурної інфраструктури, що зазнали збитків, зросла майже в 7 разів порівняно з квітнем 2022 року. Тоді було зафіксовано пошкодження 169 об’єктів. Оскільки нещодавно нашими воїнами героїчно була звільнена Херсонщина, нам відкрилися нові факти вандалізму росіян. Загальна чисельність постраждалих об’єктів зросла ще на 75 одиниць. Це колосальні, небачені втрати для нашої культури», – сказав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України. Найбільше від рук окупантів постраждали клубні заклади. Це 47% від загальної кількості закладів культурної інфраструктури, які зазнали збитків. Загалом постраждали: 532 клубні заклади. Серед них: зруйновано – 197, пошкоджено – 335 одиниць. Більшість у Донецькій – 25%, Харківській – 14% та Київській – 11% областях. 431 бібліотеки. Серед них: зруйновано – 141, пошкоджено – 290 одиниць. Більшість у Донецькій – 29%, Київській – 18% та Миколаївській – 13% областях. 61 музей та галерея. Серед них: зруйновано – 20, а пошкоджено – 41 одиниця. Більшість у Донецькій – 38%, Харківській – 10% та Миколаївській – 8% областях; 17 театрів та філармоній. Серед них: зруйновано – 8; пошкоджено – 9 одиниць у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Миколаївській, Харківській областях та м. Києві; 91 заклад мистецької освіти. Серед них: зруйновано – 37, пошкоджено – 54 одиниць). Більшість у Донецькій – 31%, Харківській – 14% та Миколаївській – 10% областях. Пошкоджень і руйнувань культурна інфраструктура зазнала на території 185 територіальних громад. Це 13% від загальної кількості територіальних громад. Загалом в Україні 1469 територіальних громад. Зокрема, об'єкти культурної інфраструктури постраждали у територіальних громадах областей: 80% – Донецькій; 42% – Миколаївській; 39% – Луганській; 36% – Харківській; 35% – Сумській; 27% – Київській та м. Києві; 25% – Запорізькій; 16% – Херсонської; 14% – Чернігівській; 12% – Дніпропетровській; 12% – Житомирській; 3% – Одеській; 3% – Черкаській; 2% – Закарпатській; 2% – Хмельницькій. Наразі майже вся територія Луганської та значні частини територій Херсонської, Запорізької та Донецької областей досі перебувають у тимчасовій окупації. Через це неможливо порахувати точну кількість об’єктів культурної інфраструктури, що постраждали в ході бойових дій та окупації. Міністерство культури та інформаційної політики також верифікує руйнування росіянами об'єктів культурної спадщини. Станом на початок листопада вже верифіковано руйнування та пошкодження 171 пам’ятки культурної спадщини, 146 об’єктів цінної історичної забудови, 58 монументів та творів мистецтва.

ПАМ’ЯТАЄМО, ШАНУЄМО…

Нещодавно, 16 грудня, у бібліотеці Шевченківського національного заповідника з нагоди 89-річчя з дня народження нашого земляка, краєзнавця, журналіста, громадського діяча Михайла ІЩЕНКА відбувся захід, присвячений вшануванню його пам'яті. Будучи лікарем за професією, він паралельно вів активну краєзнавчо-пошукову та просвітницько-патріотичну роботу. Приділяв значну увагу проблемам шевченкознавства, вивчав та популяризував історію Канівщини. Саме Михайло Іщенко у 1990-х роках вперше розповів світу про подвиг Олекси Гірника, ім'я якого довгий час замовчувалося у Радянському Союзі. Та, незважаючи на це, Михайло Єфремович впродовж багатьох років наполегливо збирав життєпис славного калушанина і, як результат, у 2004 році вийшла друком його книга “Спалився за Україну”, яку можна назвати і біографічною повістю, і хронікою життя героя, що привів себе на вогняну Голгофу. Своїми спогадами про Михайла Єфремовича поділилися син Володимир Іщенко, громадська діячка, поетеса – Віра Носенко, Олександр Гнучий, який разом з Михайлом Єфремовичем був свідком самоспалення Олекси Гірника, головний спеціаліст Канівського міського відділу культури, краєзнавець – Костянтин Андрієнко. З книгою М. Іщенка «Спалився за Україну» присутніх ознайомила завідувач бібліотечно-інформаційного відділу Ірина Вакула. За плідну краєзнавчу і природоохоронну діяльність Михайло Іщенко удостоєний звання Заслужений працівник культури України (1996), відмічений премією Олекси Гірника (2003), Дмитра Яворницького (2008), літературною премією імені Олекси Кобця. Михайло Іщенко – почесний громадянин м. Канева (2014).

“ПораДій” з Марком КУЦЕВАЛОВИМ

18 Грудня, 2022

Щойно до нас дорогою до Херсона завітав Марк Куцевалов, учасник "Ліги сміху" та реаліті "Пара на мільйон". Ще 11 грудня Марк вирушив у "Космопохід" - пішу подорож, про яку розповідає онлайн у своїх соцмережах. Під час своєї "подорожі" він планує зібрати два мільйони гривень на системи супутникового інтернету Starlink у пункти обігріву Херсона. Марк вперше у Каневі і побувати на Тарасовій горі для нього було необхідністю і великим бажанням. Шлях під дощем, важкий рюкзак за плечима, спільні фото з молоддю, яка відстежувала відомого артиста за соцмережами і чекала на нього у Каневі, цікава і відверта розмова у конференц-залі музею під час інформаційно-комунікаційного воркшопу, щирі слова побажання від присутніх ще раз довели, що ми НЕЗЛАМНІ і НЕПЕРЕМОЖНІ... Марку, швидкого тобі шляху та вітру у спину, бо є заради чого йти! УКРАЇНА ПОНАД УСЕ! РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Вечорниці на Андрія

15 Грудня, 2022

13 грудня розпочато цикл різдвяних святкувань. Цьогоріч Андріївські вечорниці святкували по особливому – разом із військовослужбовцями ТРО ЗСУ в гостинному залі санаторної школи. Була спроба спільно відтворити звичаї та обряди наших дідів-прадідів. Сподіваємося, що неймовірна атмосфера, море позитиву та півтори години інтерактивних розваг запам’ятаються надовго. В програмі заходу у виконанні вихованців Центру туризму були і запальні танці, і пісні під гітару, і демонстрація неймовірної краси різновидів калити з регіонів України, і невимушені веселі конкурси для наших захисників. До святкувань долучився і колектив «Перлина» міського будинку культури, подарувавши присутнім жартівливі та патріотичні пісні, а науковці Шевченківського національного заповідника, спільно з педагогами Канівського міського центру туризму, провели майстер клас із вив’язування української хустки. Масу позитивних емоцій у присутніх викликав обряд кусання калити, конкурс з варениками та майстер клас з народного танцю. Всіх присутніх пригостили смачною калитою і варениками, а діти (вихованці центру туризму і учні санаторної школи) подарували захисникам обереги-віночки, маленькі лялечки-мотанки, малюнки, новорічні сувеніри і окопні свічки. В єдності наша сила, адже єдність і взаємопідтримка – запорука нашої перемоги! Слава Україні!

Окупанти зруйнували або пошкодили майже 800 об’єктів сфери культури України

27 Листопада, 2022

В Україні окупанти повністю зруйнували або частково пошкодили близько 800 об’єктів сфери культури. Про це у коментарі телеканалу FREEDOM повідомив міністр культури та інформаційної політики України . «Ми зараз ведемо активну роботу, зокрема з ЮНЕСКО, над тим, щоб зміцнити ці об’єкти напередодні зими, отримати, зокрема, генератори. Нам важливо зараз пройти зиму, щоб музеї були в теплі, щоб була електрика. І щоб у результаті культурне життя в країні тривало», – сказав він. Міністр також підкреслив, що нинішня війна росії проти України – війна за саме право бути українцем і існування української культури. «Ця війна проти самої нашої ідентичності, проти нашого народу. Ми бачимо не лише Бучу, але й у багатьох інших звільнених районах і Харківської, і Херсонської областей українців вбивали лише за право бути українцями», – резюмував міністр.

Я знаю, ти чуєш, Тарасе!

23 Листопада, 2022

Щиро, душевно, по-сімейному затишно пройшов захід, присвячений 110 річниці з дня народження Андрія МАЛИШКА, та презентація книги  Сергія Гальченка  «Остап Вишня: невеселе життя». Вітальне слово Валентини КОВАЛЕНКО, в.о.генерального директора, спогади та роздуми Миколи ТОМЕНКА, громадського діяча, доктора політичних наук,  лідера політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна», про роль української мови у становленні УКРАЇНСЬКОГО суспільства, цікава доповідь Світлани БРИЖИЦЬКОЇ, заступника генерального директора з наукової роботи, про неодноразові відвідини Тарасової гори Андрієм Малишком, розповідь про свої перші розвідки і публікації про Андрія Малишка Сергія ГАЛЬЧЕНКА, літературознавця, кандидата філологічних наук, заслуженого працівника культури України, заступника директора Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ, та презентація його книги про Остапа Вишню не залишили байдужими гостей заходу. Цікавою була розповідь пана Сергія про історію написання цієї книги, яка стала справжнім літописом невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Сергій Гальченко є упорядником, автором вступної статті й приміток. Ще в 1989 році автор обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму. У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста. Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі. Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення. Два примірника презентованої книги  автор подарував до фондової колекції заповідника та бібліотечної збірки. На завершення зустрічі учасники та гості заходу акапельно виконали «Пісню про рушник»  на слова А.Малишка.

З історії Шевченківського національного заповідника

22 Листопада, 2022

21 листопада 1989 року, 33 роки тому, постановою Ради Міністрів УРСР № 287 «Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі», заповіднику надано статус НАЦІОНАЛЬНОГО, підтверджений Указом Президента України «Про національні заклади культури» від 11 жовтня 1994 року № 587/94. Новітня історія Чернечої гори в Каневі почалася ще 22 травня 1861 року, коли тут було поховано Тараса Шевченка — за його заповітом. Влітку 1884 року на Тарасовій горі народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря — «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам'ятник-хрест. 10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Заповідник було створено у серпні 1925 року. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року з установленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам'ятника та відкриттям літературно-меморіального музею. Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 року «Тарасова світлиця». Шевченківський національний заповідник — перший в Україні історико-культурний заповідник, удостоєний статусу національного.

Зі святом Покрови Пресвятої Богородиці

14 Жовтня, 2022

14 жовтня відзначається одне з найшанованіших серед українців свято Покрови Пресвятої Богородиці. В українській традиції Покрова тісно пов’язується із ідеями захисту від ворогів. Церква Покрови Пресвятої Богородиці була головною на Запорізькій Січі, а 14 жовтня козаки проводили ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана. Після Покрови запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках, залишаючи на Січі сталу залогу із січовиків, які нічого, крім власної зброї не мали. З 1999 року в Незалежній Україні у цей день відзначають День українського козацтва, а з 2015 року – День захисників України. Свято встановлене з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості. 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала свято на «День захисників і захисниць України». Також 14 жовтня традиційно відзначається як день створення Української повстанської армії – військово-політичної формації українського визвольного руху. Тісно пов’язана з українським козацтвом історія Тарасової (Чернечої) Гори – останнього місця спочинку геніального сина українського народу Тараса Шевченка. Починаючи з ХVI століття українське козацтво опікувалося не лише Межигірським, Трахтемирівським, Канівським монастирями, а й першим козацьким монастирем, заснованим у другій половині ХVI ст., за Чернечою горою. Той перший козацький дерев`яний монастир у Каневі був спалений польськими жовнірами у першій половині ХVIІ ст. За народними переказами, легендами, пісенним фольклором, літописними даними на території Канівського монастиря поховані три козацькі гетьмани – Іван Підкова, Самійло Кішка та Яків Шах. Згодом, у 1702-1703 рр., за ініціативи українського гетьмана Івана Мазепи, біля західного підніжжя Чернечої гори постав Свято-Успенський Пустинно-Канівський православний чоловічий монастир. Духовним центром обителі стала козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці. Відомості про це донесла сучасникам відома шевченкознавиця Зінаїда Тарахан-Береза в монографії «Святиня. Чернеча Гора та стародавній монастир Канівський». 21 травня 2007 року, біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори відкрито пам’ятний знак отаману українського козацтва Івану Підкові, а в його образі усім українським козакам-лицарям, які знайшли тут вічний спочинок. 9 березня 2014 р. священнослужителі кількох конфесій візантійської християнської традиції урочисто освятили відроджену дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці козацької доби. Вона стала сучасним об’єднавчим осередком для поліконфесійної православної громади, яка під проводом Настоятеля Парафії Святої Покрови Божої Матері Православної Церкви України о. Сергія (Нікітіна) доброзичливо і неупереджено проводить спільні з Церквами інших конфесій прощі, молитви. Церква Покрови Пресвятої Богородиці задекларована одночасно і як музейний об’єкт, що розкриває історію Чернечої (Тарасової) гори і меморіалу Тараса Шевченка, допомагає об`єднати Україну навколо ідеї соборності і незалежності нашої держави, що є найвищим заповітом Тараса Шевченка своєму народові. Сьогодні, у час російсько-української війни, у церкві проводяться богослужіння, ведеться активний діалог з вірянами.