Пам’яті Зодчого

12 Січня, 2024

12 січня відзначаємо 151-у річницю від дня народження ВАСИЛЯ ГРИГОРОВИЧА КРИЧЕВСЬКОГО (більше…)

На гостинах у Музеї Т. Г. Шевченка в Мошнах

11 Січня, 2024

9 січня 2024 року працівники Шевченківського національного заповідника (більше…)

Низько вклоняємося Воїнам Світла — Збройним Силам України!

25 Грудня, 2023

(більше…)

Щиро вітаємо з Різдвяними святами та Новим 2024 роком!

22 Грудня, 2023

(більше…)

НЕЧУЙ на ПОЗВАХ з московщиною…

30 Листопада, 2023

Шевченківський національний заповідник тісно пов'язаний з іменами (більше…)

Черкаському осередку Національної спілки художників України – 45

10 Жовтня, 2023

Сьогодні українські митці відзначають своє професійне свято – День художника. Шевченківський національний заповідник пишається багатолітньою творчою співпрацею з Черкаським відділенням Національної спілки художників України, яка цього року відзначає 45-річницю з часу її створення.Черкаські митці є частими гостями Тарасової Гори. Саме тут, на схилах канівських гір черпали своє натхнення художники, імена яких вписані в історію національного образотворчого мистецтва. Сьогодні ми хочемо згадатиглибоко національного художника Данила Нарбута, живописна моваякого формувалася на самобутніх традиціях українського малярства. У колекції Шевченківського національного заповідника зберігаються йогоескізи костюмів до вистав за мотивами творів Тараса Шевченка, які постійно презентуються на музейних виставках. У 2000 році за сприяння профільного міністерства Заповідник став організатором Всеукраїнського пленеру «Тарасова Гора – 2000», метою якого було продовження творення мистецького літопису української Святині– могили Тараса Шевченка та її околиць.За роки проведення проект об’єднав українських художників різних регіонів. Зокрема до участі у пленері доєдналися відомі черкаські митці – Василь Цимбал, Віктор Крючков, Микола Сенюта та Іван Фізер. Їх твори із зображенням могили Кобзаря та канівських видноколів доповнили мистецьку серію «Тарасова Гора в образотворчому мистецтві» у фондовій колекції заповідника. Однією із форм співпраці з членами черкаського осередку Національної спілки художників України також є виставкова робота. Впродовж останнього десятиліття у виставкових залах Шевченківського національного заповідника були організовані персональні виставкиІвана Фізера, Віктора Клименка, Анатолія Алексеєва, Ольги Сокуренко, Надії Нікіфорової, Івана Бондаря, Тетяни Сосуліної, Романа Сущенка. З нагоди відзначення 30-річчя відновленняпершого народного музею Тараса Шевченка«Тарасової світлиці»до створення мистецького образудолучилисячеркаські художники Віктор Крючков, Роман Кравчук, Неоніла Недосєко, Микола Сенюта, Микола Колядко, Ольга Сокуренко, Іван Бондар. Після завершення мистецької ретроспективної виставки митці подарувалисвої роботи Заповіднику. Впродовж багатьох років триваєнашатворчаспівпраця з всесвітньовідомою родиною Теліженків. Виставки, творчі проекти, презентації – і це не повний перелік наших спільних проектів, присвячених українській історії та Кобзарю. Під час організації проекту «І згуком Тараса гуртує до зброї Гора»у серпні 2022 року,у залі музею Тараса Шевченка було представлено мистецькі твори представників черкаського осередку Національної спілки художників України – Миколи, Олександри та Олесі Теліженків, Тетяни Сосуліної, Максима Гладька, Віктора Олексенка, Олександра Шепенькова, Віталія Крижанівського, Віктора Снісаренка, Віталія Дахівника, Івана Лавріненка, Лариси Шейх-Афоніної. Власне під час акціїОлександра Теліженко презентувала вишитий рушник Перемоги «Вогонь космічний, зеніт українського сонця». І сьогодні, у День художника, на Тарасовій горі презентована мистецька виставка декоративного розпису черкаської художниці Тамари Гордовоїпід назвою «Допоки я малюю, я живу..!», яка суголосна творчому кредо кожного українського художника. Вітаємо українську мистецьку еліту з професійним святом. Віримо і разом наближаємо Перемогу! Колектив Шевченківського національного заповідника

Допоки я кохаю, я малюю. Допоки я малюю, я живу…!

3 Жовтня, 2023

14 вересня 2023 року мешканці та гості нашого міста прийшли на Тарасову Гору пошанувати українського Пророка Тараса Шевченка та привітати з відкриттям персональної виставки заслуженого художника України, майстра народно-декоративного мистецтва Тамару Гордову (м.Черкаси). Сорок сім років відділяє нас від особливої події в житті художниці – відкриття першої персональної виставки у стінах Канівського музею народно-декоративного мистецтва. Це були перші спроби творення мистецького літопису народного розпису, якими на той час професійно володіли батьки Марина та Федір Гордові. Любов до українського мистецтва та своє вміння вони передали у ніжні руки своєї доньки, яка стала відомою не тільки в Україні, а й у світі. Її чарівні різнокольорові птахи і квіти стали окрасою багатьох приватних та музейних колекцій. На виставці представлено кілька серій, створених майстринею у співавторстві з видатними поетами, зокрема Людмилою Тараненко, Наталею Замулко-Дюбуше, Юрієм Рибчинським та іншими відомими письменниками. Особливо відповідально авторка підійшла до створення народних розписів за мотивами поезії Василя Симоненка та Тараса Шевченка, які сьогодні займають чільне місце у експозиції виставки. Тамара Федорівна продовжує удосконалювати і розвивати свою майстерність, працюючи у різних жанрах: розписує писанки, малює пейзажі, створює чудові ювелірні прикраси і своєю невтомною творчою працею популяризує українське народне мистецтво, творить і зберігає народні традиції. Під час відкриття виставки від колективу Шевченківського національного заповідника звернулася із словами подячності і захоплення мистецькими творами Тамари Гордової в. о. генерального директора Валентина Коваленко. Колишні і нинішні працівники музею «Народне декоративне мистецтво» Галина Заболотна, Віра Гнуча, Ніна Басиста, Віталій Коханчук, Тетяна Ярмош згадали про перше знайомство та багатолітню творчу співпрацю з майстринею. Високу мистецтвознавчу оцінку творчості Тамари Федорівни висловили поважні гості з Черкас, друзі родини Гордових – Неоніла Недосєко та Ніна Клименко. Черкаська делегація шанувальників мистецтва Тамари Гордової була чисельною, крім найдорожчих – чоловіка Анатолія та сина Федора, приїхали сусіди та друзі, зокрема, завідувач відділення Черкаської обласної лікарні Вікторія Кириченко з колегами, які не так давно відкрили для себе творчість черкаської художниці. Від імені мешканців нашого міста привітали художницю представники Канівської міської ради – заступник міського голови Тетяна Животова та секретар міської ради Оксана Пяткова, студенство та викладачі Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини – Галина Туліна та Валентина Моісеєва, учні та викладачі ДНЗ «Канівське вище професійне училище» Оксана Москаленко та Руслан Мельник. Тамара Гордова була щиро зворушена виступами гостей, провела екскурсію виставкою і подякувала усім, хто розділив з нею радість спілкування з українським мистецтвом на виставці. Підтвердила, що слова, які стали назвою і лейтмотивом цієї виставки «Допоки я кохаю, я малюю, допоки я малюю, я живу» сьогодні підживлюють і фізичні і духовні сили художниці, і це дає наснагу любити і творити!  

Шлях до шевченка. До 95-річчя з дня народження Миколи Стороженка

Тарасова Гора. Шевченкова могила. Перед пам’ятником Тарасу Шевченку в шанобі схилився вже немолодий поважний чоловік. Подивився пильно в очі Пророка і прочитав: «Нема на світі України, Немає другого Дніпра…». Науковці Шевченківського національного заповідника впізнали і зраділи гостю – давньому щирому другу, всесвітньо відомому художнику, лауреату Національної премії імені Тараса Шевченка, народному художнику України Миколі Стороженку, який вчергове торував свій Шлях до Шевченка. Міцний сакральний зв'язок навічно поєднав Миколу Андрійовича із феноменом Тараса Шевченка, Чернечою горою – національною святинею України. Свій Шлях до Шевченка майбутній знаний митець розпочав ще дитиною, коли роздивлявся у батьківській хаті репродукцію картини із зображенням Кобзаря над Дніпром і намагався відтворити побачене у альбомі. Ці ранні малюнки подобалися не тільки юному авторові, а й сусідам, які залюбки переглядали нові роботи хлопця. Роки навчання у мистецькому виші та перші поїздки на прощу до могили українського Генія співпали з періодом “відлиги” та хвилею шістдесятництва. Саме тут, на найвищій Горі, у духовному розумінні, і сьогодні панує дух нестримного борця за Правду, Волю і Свободу. Ці правічні цінності на все своє життя від Тараса Шевченка успадкував Микола Стороженко. Тут шукав натхнення, і певно, саме тут відчував себе справжнім Українцем. Сюди, на Тарасову Гору спочатку студентом, а потім вже викладачем Київського художнього інституту не раз приїжджав зі своїми студентами. Ці події Микола Стороженко згадував під час однієї з зустрічей: «Життя вирувало навколо Тарасової Гори. Був постійних рух людей: відвідувачі – дорослі і діти, кобзарі коло могили та внизу біля підніжжя, – часто не по-одному, а одразу кілька співців у різних місцях. Відчувалася всенародна любов та щира пошана до Тараса Шевченка... Молоді художники, студенти перших двох курсів виконували нескінченно багато начерків та ескізів Шевченкової могили, споруди музею і його внутрішньої експозиції. Зображали вони і прочан, що йшли безперервно до Тарасової усипальниці, та, звісно ж, кобзарів, які ніби перемандрували з поетових віршів; серед них і кобзаря на прізвище Прудкий...». Розповідаючи про ті часи, Митець і Вчитель зі щемом у серці згадував канівські історії, чудові наддніпрянські пейзажі, які писав. Кілька робіт збереглися у автора і він з радістю подарував їх у колекцію Шевченківського національного заповідника.  Так  живописні роботи із зображенням Тарасової Гори та її околиць: «Дорога на Канів» (1951), «Лиса гора» (1951) та «Чернеча гора» (1951) доповнили мистецьку серію «Тарасова Гора в образотворчому мистецтві» фондової колекції музею Тараса Шевченка у Каневі. До 150 річниці з часу повернення Тараса Шевченка в Україну заповідник презентував мистецьку виставку «Жива душа поетова святая» творів представників Національної спілки художників України. Окрасою виставкових залів стали два твори Миколи Андрійовича за мотивами Шевченкових поезій «До Основ’яненка» (1980–2003) та «Ой три шляхи широкії» (1980–2003), що були створені автором до «Кобзаря» Тараса Шевченка. А через два роки гості Тарасової Гори мали ще одну унікальну можливість - побачити персональну виставку «Микола Стороженко. Графічні твори до “Кобзаря”, яку автор присвятив 200-літньому ювілею українського Генія. У колоритних творах авторської техніки митець представив свою неймовірну драматично-філософську історію сприйняття слова Тараса Шевченка. Над справою всього життя – створенням власних інтерпретацій творчості поета та підготовкою ілюстрованого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка (2004) та альбому «Мій Шевченко» (2008) автор працював аж до самозабуття. Виставка викликала широкий резонанс серед мистецтвознавців та поціновувачів української культури, а географія відвідувачів виходила далеко за межі України. Сторінки «Книги вражень від виставки» рясніли щирими подячними дописами автору за можливість по-іншому, по-особливому відчути зміст послань Тараса Шевченка до наступних поколінь українців. Тетяна Шептицька з родиною (м. Київ) написала: «Виставка робіт Миколи Стороженка вражає!  І не тільки особливою авторською технікою виконання, а й символікою, закладеною в картинах, насиченістю енергії, емоційністю образів. Дякую за отримані враження!». Під час експонування виставки у Каневі шляхи знову привели до Шевченка на Тарасову Гору. Схвильований перебуванням на могилі поета та зустріччю з гостями, Микола Стороженко із колегами залишив запис у музейній Книзі вражень: «Наше життя у Великій душі Тараса Шевченка і вічності імені українського народу. Ми уклінно вдячні колективу музею за офіруючий подвиг великої праці, за ту любов до Творця Нації. Микола Стороженко, з почуттям щирості і любові. 24.05.2013. Олесь Соловей, Василь Корчинський, Олександр Цугорка». Тоді ж Микола Андрійович поділився з науковцями заповідника своїми планами організації спільних культурно-мистецьких проектів, присвячених Шевченкові. На жаль, ці плани так і не були зреалізовані. Це була наша остання зустріч з видатним митцем, який відійшов у Вічність. Закінчився земний Шлях Великої людини, великого Друга і Педагога, справжнього Українця. Але сьогодні він серед нас, живе у своїх творах, у вдячній пам’яті учнів і послідовників, серед шанувальників його мистецького таланту та продовжувачів його високих ідей любові до Тараса Шевченка та рідної України.