Відбулись Затуливітрівські читання

8 Серпня, 2024

На Канівщині відбулися традиційні 22-гі Затуливітрівські читання У Каневі на Чернечій горі та в мальовничому Бучаку на Дніпровських схилах днями пройшли вже традиційні 22-гі Затуливітрівські читання. Вони присвячені світлій пам’яті відомого українського поета, прозаїка, перекладача та журналіста Володимира Затуливітра. Адже саме на цій землі в історичному та містичному Бучаку на Козацькому шпилі знайшов він свій вічний спочинок. Як і в попередні роки, Канівщина зібрала чимало поціновувачів поетичного слова та українських традицій з різних куточків країни. У минулому році Національна спілка письменників України, Шевченківський національний заповідник та благодійний фонд Володимира Затуливітра започатковали Всеукраїнську літературну премію імені цього видатного митця. Цьогоріч під час урочистостей було вручено премію імені Затуливітра прекрасній поетесі, відомій журналістці Світлані Короненко-Слабошпицькій за збірку «Поезії». Учасники читань висловили щиру подяку народному депутату України по Канівсько-Золотоніському округу Віталію Войцехівському, який удруге фінансово підтримує лауреатів цього конкурсу. І не лише цього, а й конкурсів дитячих, як-от “Роду криниця віща”. На Тарасовій горі було підбито підсумки дитячого конкурсу читців поезій Володимира Затуливітра, який щорічно організовує та проводить очільниця обласної “Просвіти”, відома освітянка Олена Фещенко. Юні переможці цього конкурсу читців-декламаторів отримали дипломи та невеликі премії. Були нагороджені дипломами 1-ого ступеня учні: Софія Мостова із Канівської дитячої школи мистецтв, Анастасія Зеленько, Черкаський колегіум «Берегиня», Костянтин Озірський із Коробівської школи, Золотоніського району, Олександр Томенко із Черкаської гімназії №31 та Вероніка Арапова із Черкаської школи № 24. А дипломи 2-го ступеня отримали Сніжана Ярошинська, Черкаський колегіум «Берегиня», Андрій Марченко із Коробівської школи, Марія Терещенко та Марія Шевченко із Канівської школи мистецтв. Було відзначено і вчителів, які підготували юних читців-переможців: Любов Озірську, Анастасію Ярмоленко та Олену Фещенко. Впродовж кількох годин у залі Шевченківського музею в щирій атмосфері лунали українська поезія та пісня. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра, так і прочитати його чи власні поезії. Музичну програму дарували присутнім народний аматорський хор української народної та сучасної пісні “Диво-Птах” під керівництвом Тетяни Білаш, онуки славетного композитора Олександра Білаша, та “голос Майдану” Володимир Гонський. Продовжились урочисті заходи у славетному Бучаку. Тут, на Козацькому шпилі, пошанівне коло біля могили Володимира Затуливітра згуртували – одна із засновниць Затуливітрівських читань, відома канівська поетка Віра Носенко та представник Благодійного фонду імені Затуливітра Дмитро Іванов. На садибі поета, де Володимир Затуливітер провів останні роки життя, звучали його поезії у чудовому виконанні Миколи Чорного, лунали звуки кобзи, які дарував присутнім юний канівський кобзарик Тарас Лаврентьєв… А ще учасники читань оглянули виставку “мамаїв” художника Олександра Кравченка (Сотника Григорівського). Традиційно пройшли й частування в Поетовім саду… «Ці та інші заходи оприявлювали справжній талант видатного митця слова з чорноземно масною українською метафорикою, – так охарактеризувала цьогорічні Затуливітрівські читання очільниця Шевченківського національного заповідника, знана в Україні поетка Валентина Коваленко. – Вірю, що Шевченківський національний заповідник, об’єднавши зусилля із благодійним фондом Володимира Затуливітра, робить добру справу з утвердження української України. І дай Боже й надалі її продовжувати…» Довідково. Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.

Виставка робіт Михайла Біласа

31 Липня, 2024

Вельмиповажні гості Тарасової Гори! 1 серпня 2024 року вся українська спільнота відзначатиме  100-річчя з дня народження народного художника України (1995), майстра народного текстилю Михайла Біласа (1924-2016). «Великим художником і незламним сином України» назвав видатного митця, народного художника України Михайла Біласа його земляк, відомий український поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитро Павличко. Михайло Білас народився у 1924 році на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область) у родині, де трепетно шанували і берегли українські традиції. Михайло завжди був активним учасником народних дійств: щедрування, колядування, купальських забав, Великодніх святкувань тощо. Все це створювало позитивне середовище, що активно впливало на формування мистецьких смаків та вподобань юнака і, врешті, стало тим міцним ґрунтом, на якому зросли і розвинулися різнопланові здібності і неабиякий художній хист майбутнього митця. Він спробував себе на професійній сцені Дрогобицького музично-драматичного театру як вокаліст і хореограф (1944-1948 роках), для професійного володіння голосом навіть вступив на навчання у Львівську музичну школу. Згодом став студентом факультету текстилю Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв (2004). Працював художником у Львівському Будинку моделей, де йому довелося займатися не лише створенням образів, а і виставково-експозиційною діяльністю. Цей досвід збагатив художника знаннями про сучасні технічні прийоми та засоби художньої реалізації мистецьких проектів. У той час Михайло Білас відкрив для себе аплікацію: він зумів професійно поєднати на одній площині кілька подій, які відбуваються в різний час у різних місцях, хоча багатосюжетність та різноплановість, здебільшого, притаманна живопису. На Тарасовій горі твори митця експонувалися у 1978 році. У експозиції було представлено близько ста мистецьких творів у різних техніках – гобелени ткані, вишиті, ворсові; килими, виконані мішаним та перебірним ткацтвом і в’язанням; ткані верети і ліжники; вишивані доріжки, серветки й подушки; декоративні ляльки і аплікації. Значну частину творів, представлених на виставці у Каневі, становила «Шевченкіана» Михайла Біласа. Особливий інтерес у відвідувачів викликали авторські аплікації за мотивами творів Тараса Шевченка «Катерина» (1968), «Тополя» (1978), «Садок вишневий коло хати» (1978), гобелен «Портрет Тараса Шевченка» (1978) та вовняні килими: «Катерина» (1975) та «Думи мої, квіти мої, діти» (1978), які автор подарував у фондову колекцію музею. За пів року виставку оглянуло понад шістдесят тисяч відвідувачів! В ознакування славного 100-літнього ювілею Михайла Біласа, впродовж серпня 2024 року, у музеї Тараса Шевченка експонуватиметься його авторська мистецька виставкаіз фондової колекції Шевченківського національного заповідника як данина пам’яті народному художнику України,чия творчість стала безцінним набутком національної культури.   Запрошуємо відвідати Шевченківський меморіал, пошанувати пам'ять Тараса Шевченка та відвідати мистецькі виставки творів Івана Марчука (м. Київ), Валерія Франчука (м. Київ), Тамари Гордової (м. Черкаси) та Михайла Біласа (м. Трускавець).

Презентація збірника

27 Червня, 2024

23 червня 2024 року, у день великого християнського свята Трійці, на території Музею Тараса Шевченка у селі Мошни  пройшли святково-благодійні заходи «Зелена неділя гостей закликає», у  яких взяли участь учасники художньої самодіяльності Мошнівської  територіальної громади та учні шкіл. Як і щодень, гостинно були відчинені двері Музею Тараса Шевченка для відвідувачів, а екскурсії завідувачки музею Ганни Грицик викликали захоплення слухачів. Захід відкрила і провела начальник відділу культури, молоді і спорту Леся Гаврилюк. Привітала гостей та учасників свята завідувачка Музею Тараса Шевченка Ганна Грицик. Учасники художньої самодіяльності причарували гостей  українськими піснями і сценічними постановками. З метою збору коштів на потреби ЗСУ на святі були представлені вироби, виконані у техніці декупажу, орігамі, дитячі вироби та смачний куліш із пиріжками з капустою, яблуками та іргою. У ході свята було проведено презентацію збірника «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…», який підготували  і видали у 2024 році науковці Шевченківського національного заповідника. Збірник присвячений 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та вшануванню пам’яті його троюрідного брата Варфоломія Шевченка, стараннями якого у ХІХ ст. була збережена українська Святиня, могила поета у Каневі. У 1859 році Тарас Шевченко перебував у Мошнах під арештом і для поліпшення умов його перебування сюди приїздив Варфоломій Шевченко. Після смерті Тараса Шевченка і його поховання у Каневі на Чернечій горі, Варфоломій Григорович тридцять літ опікувався могилою поета, сприймаючи її як національну Святиню. «Варфоломей Шевченко така людина, що нею можна похвалитись перед усіма земляками» - писав про нього український письменник Пантелеймон Куліш.  Презентацію збірника провела завідувач сектору «Тарас Шевченко у житті і творчості» відділу наукових досліджень Шевченківського національного заповідника Надія Долгіч, упорядник збірника та організатор заходів по вшануванню пам’яті В.Г. Шевченка. Гостям та учасникам свята було подароване останнє видання науково-публіцистичного вісника Шевченківського національного заповідника «Чернеча Гора», до музею подаровано збірник «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…».

В своїй хаті своя й правда…

26 Червня, 2024

22 червня, напередодні дня Святої Трійці, в одну з найголовніших поминальних субот на Тарасовій Горі відбулося урочисте вручення престижних відзнак Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т.Г.Шевченка «В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ Й ПРАВДА, І СИЛА, І ВОЛЯ». Ця премія вручається за значний подвижницький внесок у розбудову Української Держави, просвітницьку діяльність у сфері збереження національної культури, освіти та історії. Цьогорічними лауреатами стали: вокальний дует народних артисток України «ТЕЛЬНЮК: Сестри» (Київ); громадський діяч та науковець, засновник Фонду «Рідна країна» Микола ТОМЕНКО (Київ); талановитий український художник, заслужений художник України, член Національної спілки художників України, родич Тараса Шевченка по лінії його рідного брата Микити Микола ЛИХОШВА. Традиційно, в цей день на Тарасовій горі проходить нагородження учасників заключного ІІІ-го туру чергового квест-марафону «Чи знаємо ми Тараса Шевченка?», який проводиться спільно з Міністерством освіти і науки України та Шевченківським національним заповідником та має на меті виховання національного світогляду, патріотизму в українському суспільстві, передусім у молоді, через опанування потужного пласту національної культури, що розвивалася безпосередньо на світоглядних засадах Тараса Шевченка. Метою заходу стало долучення широких верств суспільства до поглибленого ознайомлення з творчістю та життям поета і художника. До участі у квест-марафоні запрошуються всі шанувальники творчості Шевченка без будь-яких вікових та географічних обмежень. До квест-марафону 2024 року долучилося вчителі шкіл, науковці, учні, студенти – представники різних регіонів України. Цей велелюдний марафон почався 9 березня, перші два тури його відбулися дистанційно, а останній –третій проходив у Шевченківському національному заповіднику. Проект реалізовується з використанням музейної експозиції та за участі в журі конкурсу представника Шевченківського заповідника. Учасники декламують свої улюблені твори Тараса Шевченка та в інтерактивному режимі ілюструють, з допомогою музейної експозиції, важливі події і яскраві факти з життя поета, пов’язані з цим твором. А після завершення конкурсу підводяться підсумки квест-марафону та відбувається урочисте нагородження переможців у конференц–залі музею, де щасливі переможці отримують дипломи та грошові винагороди від Фонду. Тож, переможцями цього року стали: Кібець Евеліна – Єва, Гончаров Олександр – ВПС «Запорізький фаховий електротехнічний коледж Національного університету «Запорізька політехніка», Ліпчанський Олександр - ВПС «Запорізький фаховий електротехнічний коледж Національного університету «Запорізька політехніка», Мазур Вікторія – учениця 10 класу Хоровецького ліцею Улашанівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, Рекун Богдан – учень 7 –Б класу КЗ «Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Січовий колегіум» Запорізької обласної ради, Шварцман Дар'я – учениця 9 класу ОЗО «Новодмитрівський ліцей Костянтинівської міської ради», наразі м. Черкаси. Майже всі, з ким приходилось спілкуватися у процесі реалізації і по завершенні цього проекту, запевняли, що вони назавжди запам’ятають свій приїзд до Канева і святкову та надзвичайно теплу і родинну атмосферу Кобзаревого дому – так, наче це була зустріч із самим Тарасом Шевченком. Шевченківський національний заповідник щиро вітає переможців і дякує всім, хто взяв участь у квесті, та запрошує до подальшої співпраці на шляху до феномену Тараса Шевченка. Алла Яхімович, старший науковий співробітник відділу наукових досліджень  

“Спасибі тобі, мій друже-брате…”

2 Червня, 2024

Ще одне наукове видання, присвячене 210-річниці від дня народження Тараса Шевченка, побачило світ завдяки старанням науковців Шевченківського національного заповідника. У видавництві «Панмедія» (Київ) вийшов науковий збірник «Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти…», який розкриває сторінку спілкування Тараса Шевченка із троюрідним братом та свояком Варфоломійовичем Шевченком, постать якого стала знаковою на життєвому шляху поета. Розкрита роль Варфоломія Шевченка у збереженні української Святині у буремному ХІХ столітті. Подано матеріал про вшанування пам’яті  В.Г. Шевченка у Каневі (2012-2022 роки) та селі Мошни  (2023 рік). Видання представлене шістьма розділами: «Листи Тараса Шевченка до Варфоломія Шевченка 1859-1861 роки», «Листи Варфоломія Шевченка до Тараса Шевченка 1846-1860 роки», «Листи  Варфоломія Шевченка до сучасників Тараса Шевченка 1861-1882 роки», «Споминки про Тараса Григоровича  Шевченка», «Долі знак», «Вшанування пам’яті В.Г. Шевченка (2012-2023)» та ілюстроване чорно-білими та кольоровими світлинами. Упорядник збірника – завідувач сектору «Життя і творчість Тараса Шевченка», організатор заходів по вшануванню пам’яті Варфоломія Шевченка  Надія Долгіч, макет і верстка – Івана Кугно. \Видання розраховане на шевченкознавців, науковців та широке коло читачів, зацікавлених сторінками біографії Тараса Шевченка та близьких йому людей.

Роду криниця віща

24 Травня, 2024

Підсумковий етап творчого конкурсу "Роду криниця віща" традиційно відбувся на Тарасовій Горі у Каневі. Цьогоріч конкурс набув статусу Міжнародного, більше того, не йдеться про декларування останнього "на папері", а саме має місце практична реалізація у такому форматі. Загалом – це  майже 200 учасників у різних вікових категоріях і мистецьких царинах, 60 з яких стали переможцями. Черкащина, Чернігівщина, Київщина, Львівщина, навіть Словаччина та Німеччина... Програма нагородження конкурсантів була цікавою і пізнавальною. Майстер-класи від черкаських письменниць Ганни Клименко-Синьоок та Катерини Вербівської, працівників Заповідника Тетяни Ярмош та Олексія Шевченка, цікаві змістовні екскурсії музеєм Тараса Шевченка та територією меморіалу, покладання квітів до генія нації – Тараса… Все це духотворчо зрушувало учасників дійства. Окрема подяка відомому громадському діячеві, лідеру громадського руху «Рідна країна», Миколі Томенку, який незмінно підтримує нашу талановиту молодь українськими книгами та спортивними знаряддями, та народному депутату України Віталію Войцехівському, який надав фінансову допомогу переможцям конкурсу (за I місце). Відома черкаська видавчиня Юлія Чабаненко надрукувала блокноти із логотипом Конкурсу  та передала від клубу Ротарі Черкаси кожному переможцю щоденники психологічного  відновлення. Грамоти учням та їх наставникам, чашки з зображенням Шевченкової «селянської родини», ручки, книги – від Заповідника стануть згадкою про участь у Конкурсі. Кращі твори, як і щороку,згодом надрукуються окремою збіркою. Радіймо за наших дітей, підтримуймо їх словом та ділом, цінуймо і пам’ятаймо наш рід, бо ми – УКРАЇНЦІ!

Шевченковий блокпост

Антиімперська, антимосковська риторика Шевченкого Слова сьогодні зрідні духом кожному українцеві, хто став на прю з багатовіковим окупантом на усіх фронтах: його слово мобілізує, надихає, мотивує; його "борітеся - поборете" дає живосильну націєтворчу енергію, що зрушує в нас потужний поступ до багатовікової переможної української боротьби. Тож символічно, що у день ПОВЕРНЕННЯ Тараса Шевченка в Україну на Тарасовій Горі в музеї відбулася презентація унікального видання "Шевченковий блокпост" - першої антології воєнної лірики сучасних українських митців, чия поезія суголосить шевченківськими мотивами. Серед них є ряд і тих, що зі зброєю в руках воює за рідну землю, і ті, хто, на жаль, поповнив небесне вічне військо. Видання присвячене 210-й річниці від дня народження Поета. Авторка ідеї та укладачка – відома письменниця, очільниця Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко. Видавець - пречудовий Ігор Степурін , чия креативність, живосильна енергія добротворчості не може не вражати. За короткий час цей чоловік зі своєю командою зробив неймовірне! Символічна обкладинка - мозаїка націєтворчих майданних подій, що складається в образ батька Тараса. Її автор - заслужений діяч мистецтв України Юрій Гармаш. Передмовне слово - від Євгена Нищука, "голосу Майдану", голови Шевченківського комітету. У презентації антології взяли участь ряд відомих митців слова на чолі з головою Національної спілки письменників Україні Михайло Сидоржевський: Петро Засенко, Павло Мовчан , Любов Голота, Микола Гриценко , Ярослав Ткачівський , Ніна Ковальчук , Борис Пономаренко ... Емоційно, енергетично, потужно підсилили захід піснею на слова Кобзаря - славнозвісний хор ім. Г. Верьовки та заслужена артистка України Наталка Мамалига . А ще вразило неперевершене читання поезій Т. Шевченка Героєм України Анатолієм Паламаренком. Модерувала захід Валентина Коваленко. Геніальний Поет поставив "на сторожі" українців своє Слово, як духовний блокпост, як вогневу позицію – аби не тільки у рідний простір не допустити московитського зла, а й пильнувати внутрішнього ворога, що ставить загати до нашого самоствердження як нації нащадків великої Русі. Не може не тішити те, що потужним творчим кошем, що «воює» словом проти московитської навали – представлені автори з найгарічіших точок Сходу і Півдня України. Незаперечно: пророче Тарасове слово сигналізує наш переможний духовний порятунок.

Хранителька Української Святині

До 85-літнього ювілею ЗінаїдиТарахан-Берези Сила, мудрість, єдність кожної спільноти здавна визначалася умінням поціновувати і пошановувати тих, хто своїми чеснотами – талантом, знанням, досвідом, здобутками та громадянською позицією сприяв її розвитку,стверджував ціннісні пріоритети та вказував вектори подальшого руху. Серед таких достойників – Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза – наша сучасниця, відома і авторитетна шевченкознавиця, фахівчиня музейної справи високого рівня, яка протягом понад 50-ти років здійснювала почесну місію хранительки Шевченківського Меморіалу, 22 травня святкує свій 85-ти літній ювілей. Мабуть, саме місце і дата народження майбутньої науковиці визначили її долю та життєве призначення: народилась вона у Каневі, , в день 78-ми річчя з часу навічного повернення Тараса Шевченка в Україну та в рік відкриття Шевченківського меморіалу на Тарасовій Горі. Відчуваючи тонко і глибоко світ українського Генія, особливу ауру і енергетику Гори-Могили, Зінаїда Панасівна одну за одною відкривала невідомі сторінки історії, з ними пов’язаної З. П. Тарахан-Береза – кандидатка філології, Заслужена працівниця культури України, Лауреатка премії імені В. Вернадського, Почесна громадянка міста Канева; авторка чотирьох ґрунтовних розвідок монографічного, історичного, пам’яткоохоронного характеру та  понад 300 наукових публікацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Результатом глибоких наукових досліджень вченої стала історична реконструкція дерев’яної козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці поч. ХVIII ст. За заслуги «з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви» її було нагороджено орденом Святої великомучениці Варвари. Вона нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України, Почесною відзнакуою Черкаської обласної ради та облдержадміністрації «За заслуги перед Черкащиною». Такий щедрий доробок вченої – це, насамперед, ґрунтовна освіта, енциклопедичні знання, неперервний пошук, природна допитливість, невтомна робота та, звичайно ж, незгасима любов до рідного краю і до Шевченкового Слова. Нині Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза перебуває на заслуженому відпочинку, втім подвижницький труд, науковий доробок, неосяжний пласт зібраного архівного матеріалу, творчий шлях і життєва позиція, вкорінені долею у Тарасову Гору, дають незаперечне право вважати її справжньою Хранителькою української Святині, а громадянська мужність науковиці у відстоюванні священної вершини і заповідних видноколів мають стати керунком для сучасних та майбутніх хранителів Шевченківського меморіалу в Каневі. Многая літа, дорога Зіно Панасівно!   Хранителі Шевченківського меморіалу